— Я прийшов розпитати вас про Кліпру й про цей проект. І про «Пхуріделл».
— Трагічно, — відгукнувся Волтерс, не уточнюючи, яке саме з питань Харрі він уважав трагедією.
— Ви були знайомі із Кліпрою, пане Волтерс?
— Не те щоб добре знайомий. Ми спілкувалися на засіданнях правління, він дзвонив кілька разів, — відповів Волтерс, надягаючи сонцезахисні окуляри. — І це все.
— Дзвонив кілька разів? Адже «Пхуріделл» досить велика компанія?
— Більше восьмисот співробітників.
— І ви лише кілька разів розмовляли із власником компанії, якою ви керуєте?
— Ласкаво просимо в світ бізнесу, — проговорив Волтерс, дивлячись на дорогу й місто, немов ніщо інше його не стосувалося.
— Він вкладав великі гроші в «Пхуріделл». Ви вважаєте, його не цікавили справи компанії?
— У нього не було ніяких нарікань на роботу компанії.
— А вам відома така фірма — «Еллем Лімітед»?
— Я бачив її в списку акціонерів. Але останнім часом нам треба було думати про інші речі.
— Наприклад, як вирішити проблему з доларовим боргом?
Волтерс знову повернувся до Харрі. Той побачив у його окулярах своє викривлене відбиття.
— Що вам відомо про це?
— Я знаю, що ваша компанія має потребу в рефінансуванні, щоб продовжувати свою діяльність. У вас немає зобов’язань надавати точні відомості про себе, адже ви більше не зареєстровані на біржі, й тому вам удасться ще якийсь час приховувати свої проблеми від оточуючих, а поки ви сподіваєтеся знайти рятівника з новим капіталом. Було б прикро опинитися поза грою тепер, коли ви одержуєте великі контракти BERTS, правда?
Волтерс зробив знак інженерам, що ті вільні.
— Я здогадуюся, що мав з’явитися такий рятівник, — продовжував Харрі. — Він купив би компанію задешево, а потім розбагатів би на контрактах. Скільки людей посвячено в ці питання?
— Послухайте, пане…
— Інспектор. Правління, зрозуміло, знає. Хто ще?
— Ми інформуємо всіх акціонерів, а крім них, ніхто не зобов’язаний знати про речі, які їх не обходять.
— Як ви думаєте, пане Волтерс, хто збирався купити компанію?
— Я виконавчий директор, — відрізав Волтерс. — Я найнятий акціонерами й не втручаюся в їхні справи.
— Навіть якщо мова йде про звільнення — і ваше, і восьмисот співробітників? Навіть якщо ви більше не будете цим займатися? — І Харрі кивнув у бік надземки, що зникала вдалині.
Волтерс нічого не відповів.
— Гарний краєвид, — додав Харрі. — Прямо як чарівна дорога в Країну Оз, вірно?
Джордж Волтерс не одразу, але кивнув.
— Послухайте, Волтерс, я дзвонив адвокатові Кліпри й ще деяким іншим дрібним акціонерам. Протягом останніх днів їхні акції «Пхуріделл» були куплені фірмою «Еллем Лімітед». Ніхто з них не був готовий рефінансувати «Пхуріделл», тому вони тільки зраділи можливості вийти з компанії, зберігши свої гроші. Ви стверджуєте, що зміна власника вас не стосується, Волтерс, але ви справляєте враження відповідальної людини.
І тепер ваш новий власник — «Еллем Лімітед».
Волтерс зняв сонцезахисні окуляри й протер очі.
— Не хочете розповісти мені, хто стоїть за «Еллем Лімітед», Волтерс?
Знову ввімкнувся компресор, і Харрі змушений був нахилитися, щоб розчути його слова.
Потім кивнув.
— Я тільки хотів почути це від вас! — прокричав він.
Розділ 48
Харрі ніяк не міг заснути. У темряві щось повзало й шаруділо, але щойно він вмикав світло, як усе затихало. Зітхнувши, він виліз із постелі й натиснув на кнопку автовідповідача. Пролунав гугнявий голос:
— Привіт, це Тоньє. Я просто хотіла почути твій голос.
Він прослуховував це повідомлення, напевно, уже разів десять, не перестаючи дивуватися: прямо якийсь сюжет із глянцевого журналу. Знову погасив світло. Пройшла хвилина.
— Чорт! — вилаявся він і знову ввімкнув світло.
Було вже за північ, коли таксі зупинилося біля невеликого, але розкішного котеджу, обнесеного низькою білою стіною. Голос Тоньє Віг у домофоні пролунав здивовано, і, відчинивши двері, вона густо почервоніла. Вона все продовжувала вибачатися за безладдя у квартирі, коли Харрі роздягав її. Вона виявилася худою, блідою, він бачив, як на шиї в неї злякано пульсує живчик. Нарешті замовкнувши, Тоньє показала рукою на двері, що вели в спальню, і він підняв її на руки, так що голова звісилася вниз — волосся діставало до підлоги. Вона застогнала, коли Харрі опустив її на ліжко, важко задихала, тільки-но він розстебнув штани, і слабко запротестувала, бачачи, як він став на коліна й притягнув її до себе.