Харрі в розпачі сплеснув руками:
— Я сподівався, ми зможемо довести, що Брекке покинув офіс удень і вони разом із послом відправилися кудись о п’ятій годині, причому їхали обоє в машині посла. Що відеозапис підтвердить той факт, що його власний «порше» стояв усю ніч на паркінгу. Але я не подумав, що Брекке не їздить на роботу на своїй машині.
— Давайте на деякий час забудемо про машини, — сказала Ліз. — Ми точно знаємо, що Брекке бреше. Що ж нам робити?
І вона клацнула по газеті, за якою ховався Рангсан.
— Перевірити алібі, — пролунав голос із-за газети.
Розділ 28
Реакція людей на арешт так само різна, як і непередбачувана.
Харрі думав, що бачив уже досить варіантів, і тому не особливо здивувався, коли засмагле обличчя Єнса Брекке набуло сіруватого відтінку, а очі забігали, як у зацькованого звіра. У тіла є власна мова, і в таких випадках навіть зшитий на замовлення костюм від Армані сидить якось мішкувато. Брекке як і раніше тримав голову високо, але сам якось зіщулився, ніби став менший.
Брекке не заарештували, тільки затримали для допиту, але для того, хто ніколи не мав справи з двома озброєними констеблями, які ведуть тебе, не питаючи, між двома цими поняттями немає особливої різниці. Коли Харрі побачив Брекке в кімнаті для допитів, у нього майнула думка, що неможливо уявити, щоб ця людина вчинила люте вбивство. Однак Харрі бувало думав так і раніше й при цьому помилявся.
— Ми змушені вести допит англійською, — сказав Харрі й сів прямо перед Брекке. — І записувати на плівку.
Він указав на мікрофон.
— Гаразд, — спробував усміхнутися Брекке. Вийшло так, немов хтось розтягнув йому куточки губ залізними гачками.
— Я випросив дозвіл вести цей допит, — продовжував Харрі. — Вас затримала таїландська поліція, і вона повинна вас допитувати, але оскільки ви норвезький громадянин, то голова поліції дозволив це зробити мені.
— Спасибі.
— Ну, не знаю, чи варте це подяки. Вам сказали, що ви маєте право зв’язатися з адвокатом?
— Так.
Харрі хотів було запитати, чому ж тоді Брекке не скористався цим правом, але роздумав. Не варто нагадувати про це зайвий раз. Наскільки Харрі було відомо, таїландська правова система подібна до норвезької, а отже, немає причин думати, що адвокати тут і там дуже різні. У такому випадку першим їхнім прагненням буде заткнути клієнтові рот. Добре, букву закону він дотримав, і можна продовжувати.
Харрі подав знак включити запис. Увійшов Нхо, зачитав у мікрофон належні на початку запису слова й знову вийшов.
— У вас справді був зв’язок із Хільде Мольнес, дружиною покійного Атле Мольнеса?
— Що? — Чоловік по той бік стола вп’явся в нього круглими очима.
— Я говорив із фру Мольнес. І пропоную вам розповісти всю правду.
Виникла пауза.
— Так.
— Будь ласка, голосніше.
— Так.
— Як давно тривають ваші стосунки?
— Не знаю. Давно.
— Відтоді як півтора року тому був улаштований прийом на честь прибуття посла?
— Напевно…
— Напевно?
— Так, можна сказати, відтоді.
— Вам було відомо, що фру Мольнес буде розпоряджатися великим статком у разі смерті свого чоловіка?
— Статком?
— Я висловлююся неясно?
Брекке важко видихнув, неначе повітря вийшло із проколотого м’яча.
— Це новина для мене. Я завжди думав, що вони володіють досить обмеженим капіталом.
— Он як? Коли ми розмовляли з вами останній раз, ви розповіли мені, що третього січня у вашому офісі ви саме обговорювали з Мольнесом питання про вкладення грошей. Крім того, ви знали, що в Мольнеса є великі борги.
Нова пауза. Брекке збирався з думками.
— Я збрехав, — сказав він нарешті.
— Тепер у вас є шанс розповісти правду.
— Він прийшов до мене, щоб поговорити про наш зв’язок із Хільде… з його дружиною. Він хотів, щоб ми з нею порвали.
— Цілком законна вимога, чи не так?
Брекке знизав плечима.
— Не знаю, наскільки добре ви знаєте Атле Мольнеса.
— Припустімо, дещо нам невідомо.
— Дозвольте тоді зазначити, що його сексуальна орієнтація не сприяла, так би мовити, зміцненню цього шлюбу.
Він підняв очі. Харрі кивнув йому, щоб той продовжував.
— Він зовсім не з ревнощів наполягав на тому, щоб ми з Хільде припинили зустрічатися. А просто боявся чуток, які могли сколихнути Норвегію. Він сказав мені, що наш зв’язок, якщо про нього стане відомо, тільки підігріє ці чутки, що це зашкодить не тільки йому, але й іншим високопосадовцям. Я пробував розпитати його докладніше, але це все, що він мені сказав.