— Чим він вам загрожував?
— Загрожував? Що ви маєте на увазі?
— Він аж ніяк не дружньо просив вас порвати з вашою коханою?
— Та ні, навпаки. Він навіть ужив саме це слово.
— Яке?
— Дружньо.
Брекке поклав руки перед собою на стіл.
— Дивний він був чоловік. Дружелюбний. — Він слабко усміхнувся.
— Думаю, ви самі нечасто чуєте такі слова від колег.
— Мабуть, ви теж?
Харрі швидко поглянув на нього, але не побачив в очах Брекке ніякого виклику.
— Так про що ви домовилися?
— Ні про що. Я сказав, що подумаю. Що я міг йому відповісти? Чоловік виглядав так, ніби от-от заплаче.
— Але ви все-таки вирішили порвати з нею?
Брекке насупився, немов уперше міркуючи над цим.
— Ні, я… так, мені було б дуже важко припинити наші побачення.
— Ви казали мені, що після зустрічі з послом провели його вниз, на підземний паркінг, де він залишив машину. Чи не хочете змінити свої свідчення?
— Ні, — здивовано подивився на нього Брекке.
— Ми перевірили відеозапис відповідного дня, з п’ятнадцятої п’ятдесят до сімнадцятої п’ятнадцять. На гостьовому місці машини посла не було. Ви хочете змінити свідчення?
— Змінити? — недовірливо перепитав Брекке. — Та ні! Господи, я вийшов із ліфта, і його машина стояла там. Ми обоє повинні бути на відеозаписі. Я навіть пам’ятаю, як ми перекинулися кількома словами, перш ніж він сів у машину, і я обіцяв послові, що не буду розповідати Хільде про нашу з ним розмову.
— А ми можемо довести зворотне. Запитую востаннє: ви хочете змінити свідчення?
— Ні!
Харрі вловив у його голосі рішучі нотки, яких не було на початку допиту.
— Що ви робили після того, як, за вашими словами, провели посла на паркінг?
Брекке пояснив, що повернувся назад в офіс, працював із паперами приблизно до півночі, а потім викликав таксі й поїхав додому. Харрі запитав, чи не заходив до нього хто-небудь, чи, може, дзвонив, у той час як він перебував у своєму офісі, і на це Брекке відповів, що ніхто не може ввійти в офіс без перепустки й що він відключив усі телефони, щоб спокійно попрацювати: він звичайно так робить, займаючись паперами.
— Отже, ніхто не може підтвердити ваше алібі? Ніхто, наприклад, не бачив, як ви повернулися додому?
— Мене бачив у будинку Бен, охоронець Бен. Може, він згадає. Звичайно він зауважує, коли я повертаюся додому пізно й у костюмі.
— Охоронець бачив вас у будинку близько півночі, це все?
Брекке знову задумався.
— Боюся, що все.
— Гаразд, — вимовив Харрі. — Тепер цим займуться інші. Не хочете кави? Або хоча б води?
— Ні, спасибі.
Харрі встав, збираючись іти.
— Харрі!
Він обернувся:
— Краще називайте мене Холе. Або інспектор.
— Гаразд. У мене що, неприємності? — запитав Брекке норвезькою.
Харрі примружив око. Брекке мав жалюгідний вигляд, він був схожий на зібгане крісло-мішок фірми «Сакко».
— На вашому місці я подзвонив би адвокатові.
— Я зрозумів. Спасибі.
Харрі зупинився у дверях.
— До речі, що з обіцянкою, яку ви дали послові на підземному паркінгу? Ви її дотримали?
Брекке винувато усміхнувся у відповідь.
— Я збирався розповісти про це Хільде, тобто… я думав, що зобов’язаний це зробити. Але коли я довідався, що посол мертвий… так, він був дивним, і я вирішив для себе, що тепер я просто мушу виконати цю обіцянку. Тим більше що вона вже не має ніякого практичного значення.
— Хвилиночку, я ввімкну гучний зв’язок.
— Алло!
— Ми слухаємо тебе, Харрі.
Б’ярне Мьоллер, Даґфінн Торхус і голова Управління поліції мовчки вислухали доповідь Харрі по телефону.
Потім слово взяв Торхус.
— Отже, у нас є норвежець, що сидить під вартою за підозрою у вбивстві. Питання таке: як довго нам удасться приховувати цю справу?
Голова поліції кашлянула.
— Поліція може спокійно займатися пошуками вбивці — преса про вбивство ще не знає. Я потім їм подзвоню. Думаю, у нас є кілька днів, що важливо на випадок, якщо цей Брекке тут ні до чого. Якщо тайці будуть змушені його відпустити, вони захочуть, щоб ніхто не довідався про арешт.
— Харрі, ти мене чуєш? — запитав Мьоллер.
Пролунав якийсь шум у слухавці, Мьоллер зрозумів його як знак згоди.
— Цей хлопець винний, Харрі? Він убивця?
Знову виник шум, і Мьоллер підняв іншу слухавку — телефону голови поліції.
— Що ти сказав, Харрі? Саме так. Добре, ми тут це обговоримо. Будемо підтримувати з тобою контакт.
Він поклав трубку.
Що він сказав?
— Що не знає.
Додому Харрі повернувся пізно. У «Ле Бушероні» було повно народу, так що він повечеряв у Патпонгу на Четвертій Сой, на вулиці геїв. Коли він розправлявся з гарячим, до його столика підійшов чоловік і чемно поцікавився, чи не бажає Харрі провести з ним час. Харрі похитав головою, і той відразу ж ретирувався.