Рангсан похитав головою.
— Ми думали про це, але тоді можна було б ідентифікувати особистість чоловіка на фото. На типових порнознімках для продажу саме обличчя ґвалтівника приховане, що ми тут і бачимо.
Він указав на три фотографії. На них можна було розрізнити зад і низ спини чоловіка. Крім червоної футболки з нижньою частиною двійки й нуля, ніякого одягу на чоловікові видно не було.
— І все-таки знімки могли використати для шантажу, — знову заявив Харрі, — просто фотографові не вдалося зняти обличчя. Або ж він показав своїй жертві тільки ті знімки, де того не можна ідентифікувати.
— Стривай-но! — махнула рукою Ліз. — Що ти кажеш, Харрі? Чоловік на фото — Мольнес?
— Це лише версія. Його могли шантажувати, але він не зумів зібрати грошей через те, що вже був винен.
— Ну то й що? — запитав Рангсан. — Все одно у шантажиста не було мотиву вбивати Мольнеса.
— Можливо, посол погрожував йому поліцією.
— Піти в поліцію й заявити на шантажиста, щоб самому бути арештованим за педофілію? — підвів очі Рангсан.
Сунтгорн і Нхо ледь утрималися від сміху.
Харрі розвів руками.
— Але ж я сказав, що це тільки версія, ви її відкинули — гаразд. Інша версія полягає в тому, що Мольнес сам шантажист…
— …а Брекке — ґвалтівник, — закінчила Ліз і, підперши голову рукою, задумливо втупилася в простір. — Припустімо, Мольнес мав потребу в грошах, а в Брекке з’являється мотив для вбивства. Але це нам було відомо й раніше, так що нічого нового ми не отримуємо. Що скажеш, Рангсан, можемо ми відкинути, що на цих знімках саме Брекке?
Той похитав головою.
— Знімки настільки розпливчасті, що ми нічого не можемо відкинути, навіть якщо в Брекке є особливі прикмети.
— Хто готовий добровільно піти й оглянути зад Брекке? — запитала Ліз, викликавши загальний регіт.
Тут обережно кашлянув Сунтгорн.
— Якщо Брекке вбив Мольнеса через знімки, то чому ж він залишив їх на місці злочину?
Запала мовчанка.
— Цікаво, це тільки в мене відчуття, що ми тут сидимо і займаємося дурницею? — запитала нарешті Ліз.
Дзижчав кондиціонер, і Харрі подумав, що день буде не тільки спекотним, але й довгим.
Харрі зупинився у дверях тераси, що вела в посольський сад.
— Харрі? — Руна протерла очі, виходячи з басейну.
— Привіт, — сказав він. — Твоя мати спить.
Вона знизала плечима.
— Ми заарештували Єнса Брекке.
Він чекав, що вона зараз що-небудь скаже, запитає чому, але дівчина не вимовила ні слова. Харрі зітхнув.
— Мені зовсім не хотілося засмучувати тебе, Руно. Але я займаюся цією справою, і ти теж не можеш залишатися осторонь, тому я вирішив, що ми могли б трошки допомогти одне одному.
— Звичайно, — сказала вона.
Харрі безуспішно намагався розгадати її інтонацію. І нарешті зважився поговорити прямо.
— Я маю довідатися про нього більше: що це за людина, чи той він, за кого себе видає, і так далі. Мені треба почати хоча б із його ставлення до твоєї матері. Мені здається, у них все-таки велика різниця у віці…
— Ти думаєш, він її використав?
— Щось у цьому роді.
— А може, це моя мати використала його?
Харрі сів на стілець під деревом, але вона продовжувала стояти.
— Мати не хотіла, щоб я була присутня при їхніх зустрічах, так що я майже незнайома з ним.
— Але ти знаєш його краще, ніж я.
— Невже? Гм. Він справляє враження веселої людини, але, може, це тільки здається. У всякому разі, він намагався налагодити зі мною стосунки, наприклад, вирішив водити мене на тайський бокс. Очевидно, думав, що я цікавлюся спортом, раз люблю стрибати із трампліна. Чи використав він її? Не знаю. Шкода, що не можу тобі допомогти, але мені невідомо, що криється в душі в чоловіків цього віку, адже ви не показуєте своїх почуттів…
Харрі поправив сонцезахисні окуляри.
— Дякую, дуже добре, Руно. Ти не попросиш матір, щоб подзвонила мені, коли прокинеться?
Вона встала на краю басейну, повернувшись спиною до води, відштовхнулася й описала прямо перед ним нову параболу, вигнувши назад спину й відкинувши голову. Він побачив бульбашки на поверхні води й повернувся, щоб піти.
Шеф Брекке в «Барклай Таїланд» був лисий, і на обличчі його читалося занепокоєння. Він усе кахикав і кахикав, потім тричі попросив Харрі назвати своє ім’я. Харрі оглянув кабінет і зрозумів, що Брекке не брехав: офіс у керівника був набагато скромніший, ніж у підлеглого.
— Брекке один із наших кращих брокерів, — заявив шеф. — У нього чудова пам'ять на цифри.
— Авжеж.
— Він хитрий, так. Але це його робота.