Харрі повільно нахилився й поклав пістолет на стіл.
— Гаразд, я вірю вам. Але навіщо така таємність?
— Вам відомо про договори Швеції й Данії з Таїландом, за якими порушуються справи проти педофілів?
Харрі кивнув.
— Гаразд. Норвегія веде переговори з таїландською владою, але договір поки ще не укладений. Тому я працюю тут неофіційно. Ми можемо затримати цього педофіла вже зараз, але доводиться чекати. Якщо ми заарештуємо його негайно, буде ясно, що ми проводили незаконне розслідування на таїландській території, а це політично неприйнятно.
— На кого ж ви працюєте?
— На посольство. — І Льокен розвів руками.
— Знаю, але від кого ви отримуєте накази? Хто стоїть за всім цим? І чи інформують про це стортинг?
— Ви впевнені, що хочете все це знати, Холе? — Він зустрівся поглядом з Харрі.
Той зібрався було щось сказати у відповідь, але передумав і лише похитав головою.
— Розкажіть мені краще, хто цей чоловік на знімках.
— Не можу. Вибачте, Холе.
— Це Атле Мольнес?
Льокен глянув на стіл і усміхнувся.
— Ні, це не посол. Мольнес якраз був ініціатором розслідування…
— Виходить, це…
— Повторюю, я не можу розповісти вам про все зараз. Якщо виявиться, що наші справи пов’язані одна з одною, тоді інша річ, але все одно вирішуватимуть наші начальники.
І він підвівся зі стільця.
— Я втомився.
— Ну як? — запитав Сунгторн, коли Харрі сів у машину.
Харрі попросив у нього сигарету, запалив її й жадібно затягнувся.
— Нічого не знайшов. Лише згаяв час. Чоловік чистий.
Харрі сидів у себе у квартирі. Він майже півгодини проговорив по телефону із Сестреням. Точніше, це вона говорила з ним. Неймовірно, скільки ж усього може статися в житті людини за якийсь тиждень. Вона розповіла, що дзвонила татові й що в неділю вони разом пообідають. Будуть їсти котлети. Сестреня все приготує, вона сподівається, що татко хоч трохи розговориться. Харрі теж на це сподівався.
Потім він погортав свій блокнот і набрав інший номер.
— Алло, — відповіли і а іншому кінці дроту.
Він затамував подих.
Алло, — повторив голос.
Харрі поклав трубку. Голос Руни майже благав. Він і сам не знав, навіщо подзвонив їй. За кілька секунд пролунав телефонний дзвінок. Піднявши слухавку, він сподівався почути її голос. Але це був Єнс Брекке.
— Я згадав, — заявив він. Голос його звучав збуджено. — Коли я піднімався з паркінгу назад в офіс, на першому поверсі в ліфт увійшла дівчина: вона їхала разом зі мною, а потім вийшла на п’ятому поверсі. Думаю, вона мене запам’ятала.
— Чому?
У відповідь пролунав нервовий сміх.
— Тому що я її запросив.
— Запросив?
— Так. Ця дівиця працює в «Мак-Еллісі», я зустрічав її раніше. У ліфті були тільки ми з нею, і вона так мило усміхалася, що в мене просто вирвалися ці слова.
Виникла пауза.
— Ти згадав про це тільки зараз?
— Ні, просто зараз я згадав, коли саме це було: після того, як я провів посла до машини. Мені здавалося, це відбулося на день раніше. Але потім я зрозумів, що помилявся: адже вона тоді ввійшла в ліфт на першому поверсі, а це значить, що я піднімався з паркінгу. Відтоді я там не був.
— Так що ж вона відповіла?
— Вона погодилася, а я відразу пошкодував про свої слова. Звичайний флірт, нічого більше. Потім я попросив у неї візитівку й сказав, що подзвоню їй, щоб ми обрали час. Зрозуміло, продовження не було, але думаю, вона мене згадає.
— У тебе є її візитна картка? — розчаровано простягнув Харрі.
— Так, хіба це не здорово?
Харрі трохи подумав.
— Послухай, Єнсе, це прекрасно, але все не так просто. Алібі в тебе як і раніше немає. Теоретично ти міг після цієї зустрічі знову спуститися на ліфті вниз. Скажімо, забути щось в офісі, повернутися, забрати і знову спуститися, чи не так?
— О! — Голос його зазвучав розгублено. — Але…
Єнс замовк, і Харрі почув його подих.
— От диявол. Ти правий, Харрі.
Розділ 35
Харрі раптово прокинувся. У монотонний гул, що доносився від моста Таксін-бридж, впліталося ревіння річкової баржі із Чао-Прайя. Пролунала сирена, світло з вулиці засліпило його. Він сів на ліжку, підпер голову руками й став чекати, коли ж замовкне сирена, як раптом до нього дійшло, що це дзвонить телефон. Він неохоче зняв слухавку.