Льокен усміхнувся своєму відбиттю в супі.
— Скажіть, що трапилося з вашою жінкою, Холе?
Харрі розгублено витріщився на нього.
— Ну, з тією, що кинула палити.
— Я вже розповів вам про це. Вона виїхала в Англію з музикантом.
— А потім?
— Хто сказав, що було якесь «потім»?
— Ви. Та інтонація, з якою ви про неї розповідали, — розсміявся Льокен, відклавши ложку. — Ану розповідайте, Холе. Вона дійсно кинула палити? Зовсім?
— Ні, — тихо вимовив Харрі. — Тоді. Але тепер кинула. Зовсім.
Він глянув на пляшку «Джима Біма», заплющив очі й спробував уявити собі тепло від першого ковтка.
Харрі сидів доти, поки Льокен не заснув. Потім відтягнув його на ліжко, укрив пледом і пішов, зачинивши двері.
Консьєрж у «Рівер-Гарден» теж спав. Харрі хотів було розбудити його, але передумав: усім треба поспати вночі, хоча б трохи. Під двері квартири був підсунутий лист. Харрі поклав його, не відкриваючи, на нічний столик разом з іншими, а потім улаштувався біля вікна, дивлячись на баржу, що беззвучно сковзала по воді під мостом Таксін-бридж.
Розділ 41
Була вже майже десята година, коли Харрі входив у кабінет. У дверях він зустрівся із Нхо.
— Ти чув?
— Про що?
— Про розпорядження шефа поліції?
Харрі похитав головою.
— Ми довідалися про це сьогодні вранці на нараді. Наше начальство встигло поспілкуватися.
Ліз підскочила на стільці, коли Харрі ввалився в кабінет без усяких формальностей.
— Доброго ранку, Харрі!
— Та не дуже він добрий. Ліг спати тільки о п’ятій. Чув, розслідування хочуть припинити?
Ліз зітхнула.
— Видно по всьому, наші начальники знову поговорили. Твоя повела розмову про нестачу бюджетних коштів і кадрів, а тому захотіла негайно повернути тебе на робоче місце, тоді як наш розсердився, що ми проігнорували ще кілька вбивств, займаючись цією справою. Зрозуміло, йдеться не про те, щоб закрити нашу справу, а про те, щоб не вважати її пріоритетною.
— І що далі?
— А те, що я отримала наказ простежити, щоб за два-три дні ти вже сидів у літаку.
— І що?
— Я відрапортувала, що всі авіаквитки на січень, як звичайно, розпродані й доведеться почекати як мінімум тиждень.
— Отже, у нас є цілий тиждень?
— Ні, мені було заявлено, що, коли немає дешевих квитків, треба летіти бізнес-класом.
Харрі розреготався:
— Бісові діти! І вони ще говорять про бюджет? А знаєш, вони засмикалися.
Стілець під Ліз заскрипів, коли вона відкинулася на його спинку.
— Хочеш обговорити це, Харрі?
— А ти хочеш? — запитав він.
— Не знаю, чи хочу я, — відповіла вона. — Про деякі речі краще помовчати, чи не так?
— Чому ж ми цього не робимо?
Вона відвернулася, підняла жалюзі й виглянула у вікно. Над її гладкою головою промені сонця утворили сяючий німб.
— Тобі відомо, скільки в середньому отримує новобранець Міністерства національної поліції, Харрі? Сто п’ятдесят доларів на місяць. У міністерстві працюють сто двадцять тисяч поліцейських, яким треба годувати свої родини, і ми не в змозі платити їм гарну зарплату. Тобі не здається природним, що деякі з них можуть заплющувати очі на якісь речі, заради того щоб отримати прибавку?
— Ні, не здається.
Вона зітхнула.
— Особисто я ніколи не зневажаю службовими обов’язками. Ніхто не знає, як мені теж бувають потрібні зайві гроші, але я ніколи не поступлюся чимось заради них. Мої слова, напевно, нагадують клятву скаутів, але хтось же має виконувати свою роботу.
— А крім того, на тобі…
— …відповідальність, так, — утомлено усміхнулася вона. — Хтось повинен нести цей хрест.
Харрі почав розповідати. Вона принесла каву, повідомила на комутатор, щоб її не кликали до телефону, записувала за Харрі, принесла ще кави, дивилася в стелю, лаялася останніми словами й зрештою сказала Харрі, щоб він ішов, бо їй треба подумати.
За годину вона знову викликала його до себе. Скаженіючи від люті.
— Чорт забирай, Харрі, ти взагалі розумієш, про що мене просиш?
— Так. І бачу, ти теж це зрозуміла.
— Я ризикую втратити роботу, якщо погоджуся покривати тебе й цього Льокена.
— Буде мило з твого боку!
— Чорти б тебе забрали!
Харрі усміхнувся.
Пані, що взяла слухавку в Торговельній палаті Бангкока, негайно поклала її, тільки-но Харрі заговорив англійською. Тоді він попросив Нхо передзвонити туди й вимовив по буквах назву, написану на першій сторінці аналітичного звіту, знайденого в кабінеті Кліпри.
— Тільки довідайся, чим вони займаються, хто власник і все таке інше.