Схоже, до Єнса нарешті дійшли слова Харрі.
— Виходить, Уве Кліпра міг… Це якась дурниця!
— Це всього лише версія.
— Яка версія?
— Уве Кліпра вбив у мотелі посла й зробив так, щоб підозри вказували на тебе.
Єнс підвівся.
— Ну це вже занадто, Харрі.
— Сядь і послухай мене, Єнсе.
Єнс зітхаючи опустився на стілець. Харрі нахилився до стола.
— А Уве Кліпра агресивний, так? Тобто, я маю на увазі, він людина дії?
— Так, — не одразу відповів Єнс.
— Можливо, Атле Мольнес мав щось на Кліпру і з’явився до нього з вимогою грошей, тоді як сам Кліпра ледь тримався на плаву.
— Яка ще вимога грошей?
— Скажемо тільки, що Мольнес мав потребу в грошах і на руках у нього були матеріали, украй неприємні для нашого мільйонера. Звичайно Кліпра вмів виходити з подібних ситуацій, але тепер шантаж був занадто серйозний, і він відчув себе пацюком у глухому куті. Згодний?
Єнс кивнув.
— Вони залишили будинок Кліпри в машині посла, оскільки Кліпра наполягав, щоб обмін компромату на гроші провели в якому-небудь більш затишному місці. Мабуть, посол нічого не мав проти. Я припускаю, що Кліпра ще не встиг подумати про тебе, коли виходив із машини, прямуючи у свій банк, поки посол поїхав далі, у мотель. Але Кліпрі треба потрапити в мотель так, щоб ніхто не помітив. І от він починає міркувати. І вирішує, що можна вбити відразу двох зайців. Йому відомо, що посол зустрічався із тобою раніше, того ж дня, виходить, ти так чи інакше опинишся під наглядом поліції. І він тішить себе думкою, що в цього приятеля, Брекке, не буде алібі на вечір.
— Але як він міг передбачити таке заздалегідь? — здивувався Єнс.
— Та тому, що він сам напередодні й замовив у тебе фінансовий звіт. Він уже давно користується твоїми послугами, так що йому було відомо, як і коли саме ти працюєш. Може, він подзвонив тобі в той вечір в офіс і переконався в тому, що ти відключив телефон: отже, ніхто не зможе підтвердити твоє алібі. А потім він дібрав смаку й придумав, як змусити поліцію повірити в те, що ти брешеш.
— Відеозапис?
— Оскільки ти постійний радник Кліпри з валютних операцій, він напевно часто бував у тебе й бачив відеокамери на паркінгу. Імовірно, Мольнес згадав, що ти спускався разом із ним у паркінг, і Кліпра спланував, що ти скажеш це поліції. І що найбільш кмітливий із поліцейських захоче перевірити цей факт на відео.
— Виходить, Уве Кліпра спершу підкупив охоронця, а потім сам же вбив його за допомогою синільної кислоти? Мені шкода, Харрі, але важко уявити собі, що Уве Кліпра домовляється із негром, потім купує опіум і маже його синільною кислотою в себе на кухні.
Харрі дістав із пачки останню сигарету, яку притримував, скільки міг. Глянув на годинник. Зовсім неймовірно, щоб Руна подзвонила додому о п’ятій годині ранку. І все-таки він поглядав на телефон. Єнс простягнув йому запальничку, перш ніж він встиг дістати свою.
— Спасибі. Тобі відоме минуле Кліпри, Єнсе? Ти знав про те, що цей бандит приїхав сюди недоуком, що в дійсності він утік із Норвегії, ховаючись від поганих чуток?
— Що в нього документів про вищу освіту немає, я знав. А от інше для мене новина.
— Ти ж не думаєш, що такий утікач й аутсайдер вельми педантичний у виборі засобів, щоб вибитися в люди, особливо коли такі засоби більш-менш загальноприйняті? Кліпра більше тридцяти років займався найбільш корумпованим бізнесом в одній із найбільш корумпованих країн світу. Ти не чув пісню: «Я такий, як усі: дощ пройшов, і я змок»?
Єнс похитав головою.
— Я хочу сказати тільки те, що Кліпра як бізнесмен грав за тими ж правилам, що й усі інші. А ці люди уважно стежать, щоб не забруднити рук, тому для брудної роботи завжди використовують інших. Думаю, Кліпра навіть не здогадується, від чого помер Джим Лав.
Харрі затягнувся. Сигарета виявилася зовсім не така смачна, як він собі уявляв.
— Розумію, — вимовив зрештою Єнс. — Тільки от щодо того банкрутства: незрозуміло, чому він зібрався обвинуватити у всьому мене. Ми просто купили компанію в мультинаціонального концерну, що не ліквідував її доларові борги, бо одержував доходи від інших дочірніх компаній теж у доларах.
— Виходить, просто купили?
— Коротше кажучи, як тільки компанія була виділена з концерну й перейшла до рук Кліпрі, її доларова експозиція стала просто несусвітньою. Це все одно що бомба вповільненої дії. Я просив його негайно забезпечити борг, продавши ф’ючерси в доларах, але він відповів, що хоче почекати, мовляв, долар занадто завищений. Навіть при нормальному коливанні валютного курсу Кліпра сильно ризикував. Але все виявилося ще гірше, ніж можна було очікувати. Протягом трьох тижнів долар виріс удвічі до таїландського бату, і відповідно борги компанії подвоїлися. І вона збанкрутувала, але не за три тижні, а за три дні.
Хільде Мольнес здригнулася при вигуку Єнса й щось прогундосила вві сні. Той занепокоєно повернувся до неї, чекаючи, коли вона перевернеться на інший бік і знову захропе.
— За три дні! — прошипів він і показав на пальцях «три».
— Отже, ти думаєш, що для нього не було ніякого сенсу звалювати всю провину на тебе?
Єнс похитав головою.
Харрі загасив недопалок.
— Виходячи з того, що я знаю про Кліпру, можу припустити, що слово «резон» у його лексикон не входить. Не можна недооцінювати ірраціональний бік людської натури, Єнсе.
— Що ти маєш на увазі?
— Коли тобі треба забити цвях і ти попадаєш собі по пальцю, що ти жбурнеш у стіну?
— Молоток!
— Саме так. Як тобі подобається бути молотком, Єнсе Брекке?
О пів на шосту Харрі подзвонив в Управління поліції, його з’єднували із трьома співробітниками, перш ніж йому вдалося знайти четвертого, котрий трохи говорив англійською мовою й зміг повідомити, що вони не мають ніяких відомостей про зниклу.
— Може, з’явиться, — додав поліцейський.
— Це вже точно, — відповів Харрі. — Думаю, вона зараз лежить у готелі й замовляє собі сніданок у номер.
— Що?
— Думаю, вона… добре, забудьте. Спасибі за допомогу.
Єнс провів його до сходів. Харрі підняв голову до неба: уже світало.
— Коли все це закінчиться, я запитаю тебе про одну річ, — сказав Єнс. Він зітхнув і безпомічно усміхнувся: — Хільде погодилася вийти за мене заміж, і мені потрібний свідок.
Пройшло кілька секунд, перш ніж Харрі зрозумів, про що мова. Він був так приголомшений, що не знав, що сказати.
Єнс потупився, розглядаючи свої черевики.
— Знаю, це здається дивним: адже ми одружуємося відразу після смерті її чоловіка, але тому є свої причини.
— Але я…
— …не дуже давно знайомий зі мною? Я знаю, Харрі, але, якби не ти, я зараз не був би на волі. — Він підняв голову й усміхнувся. — У всякому разі, подумай над моєю пропозицією.
Коли Харрі піймав на вулиці таксі, над дахами будинків на сході вже зайнялася зоря. Курява, замість того щоб вивітритися за ніч, просто опустилася й запала між будинками. І тепер знову здійнялася разом із сонцем, відбиваючи червоний, величний схід. Вони їхали по Сілом-роуд, і дорожні опори кидали довгі мовчазні тіні на пофарбований кривавим кольором асфальт, немов сплячі динозаври.
Харрі сидів на ліжку й дивився на нічний столик. Йому тільки зараз спало на думку, що в листі від Руни могла бути якась інформація. Він висунув шухляду, дістав її останній лист і розкрив його ключем від квартири. Конверти були однакові, і тому він вирішив, що це точно лист від Руни. Він був надрукований на принтері, стислий й лаконічний:
«Харрі Холе. Я тебе бачу. Не наближайся. Вона повернеться додому цілою й неушкодженою, коли ти сядеш у літак. Я дістану тебе всюди. Ти самотній, дуже самотній. Номер 20».
Його немов схопили за горло, і він навіть підхопився, щоб вдихнути.
Цього не трапиться, подумав він. Не може трапитися знову.