— Щось мало ви передали.
— Це закономірно. Ми ведемо виховну роботу з людьми, створили їм умови, щоб було нормально служити. А, найголовніше, будувати укріпрайон. Навіть жінки приїхали до нас. Цим жіночим рухом охоплена вся країна.
— Це не привід, щоб закривати очі і вуха.
— Ми не ставимо своєю метою відправити людину на той світ або у виправно-трудовий табір. Головне, змусити її чесно і усвідомлено служити на благо Батьківщини.
— Молодці ви. Прямо герої. А що ти скажеш про Баскакова, який недавно загинув при нез'ясованих обставинах.
— Баскаков знаходився на даху двоповерхового ДОТу. Допустив необережність. Звалився в бетон і відразу помер.
— Покажи. Де?
— Йдемо.
Руднєв вивів Малишева до вже побудованого двоповерхового об’єкту. По металевій драбині залізли на другий поверх. Дах мав невеликий нахил. Він був утеплений і покритий бітумом. Руднєв показав Малишеву місце, звідки звалився Баскаков. Пояснив:
— Дах без огорожі. Він проявив необережність і звалився.
— Чому без огорожі? — Відразу вчепився за слова комісара слідчий.
— Тому, що так передбачено, — відповів Руднєв.
— Перевіримо, — гнув своє Малишев.
Семен Васильович ні крапельки не шкодував за військовим, який усіх підозрював. У Баскакова не вийшло в сімейному житті: розлучився з дружиною. Від нього пішли діти. Це зробило його підозрілим і злим. Він постійно заходив до Руднєва, вказував на конкретну людину, що це ворог народу. Його необхідно ліквідувати.
Зазвичай в таких випадках Семен Васильович змушував його писати офіційну заяву. Вони розбиралися на комісії. Кілька справ з подачі Баскакова довелося передати в особливий відділ.
На партійних зборах у нього траплялися цілі баталії з колишнім командиром бронепоїзда Коноваловим. Той за станом здоров'я займався кадрами.
— Всі вороги, всі зрадники. Один ти чистий, — говорив йому Коновалов. — Зупинися. Помреш, за труною ніхто не піде.
— Таких, як ти, — не здавався Баскаков, — треба в першу чергу знищувати.
Ці дебати досягали іноді такого напруження, що секретарю парторганізації доводилося розводити комуністів по різні сторони приміщення.
Коли Баскаков загинув, за його труною, дійсно, ніхто не пішов. Руднєв відрядив взвод червоноармійців, які поховали старого і пом'янули його в їдальні.
Всі командири і рядові червоноармійці, яким доводилося стикатися з Баскаковим, ненавиділи його, як і він усіх.
Семен Васильович не витримав одного разу, запитав того:
— Звідки в тебе стільки ненависті до оточуючих?
— Це говорить мені комісар. Ви радянські закони читаєте? Кримінальний кодекс зобов'язує кожного з нас інформувати про злочинців. Що я і роблю. Тим, хто їх покриває, доведеться відповідати перед законом.
З подачі Баскакова судили військових і цивільних будівельників. Останнім постраждав виконроб Іванов. Не передбачив місце для боєприпасів. Даремно він доводив, що його не було в проекті. Що він не військовий, а будівельник. І не міг передбачити склад для боєприпасів. Переробили на вимогу артилеристів. А Іванова відправили у виправно-трудовий табір.
Це викликало справедливе обурення колективу. Вільнонаймані кілька разів намагалися з Баскаковим покінчити. Побили в темний час доби. Але він вижив.
По укріпрайону ходили чутки: Баскакову допомогли впасти. Але як Семен Васильович не домагався взнати, як же звалився з даху Баскаков, так і не домігся.
Після нетривалого роздуму Семен Васильович відповів:
— Намагалися провести самостійне розслідування. Чи то це трагічна випадковість, чи злочин неугодних йому людей. Нічого з'ясувати не вдалося.
— Ось бачиш, комісар, яка картина виходить негарна. Адже Баскаков, єдиний у вашому укріпрайоні, що активно допомагав органам. Ми спробуємо довести навмисне вбивство і покарати винних. І ви з Барановським отримаєте своє.
— Не лякай. Все одно не залякаєш. Все одно ти не слідчий, а поет.
— Що?!
— Жорсткості не вистачає. Лірика так і пре.
Малишев голосно вилаявся. Не попрощався, стукнувши дверима, вийшов з кабінету.
Офіційно партія вважалася організуючою і спрямовуючою. Однак на ділі панував народний комісаріат внутрішніх справ. Він був караючої рукою партії. Це відносилося як до партійних, так і до безпартійних громадян.