— Я розумію обстановку і не можу пред'явити до тебе жодних претензій, — сказав Руднєв.
Малишев додав:
— Єдине, що можу зробити, затягнути час. А там ситуація може помінятися. Єжов круто бере. Від нього стогне не тільки народ, а й весь особовий склад НКВС.
Семен Васильович порадів такому контакту зі слідчим. Але від покарання нікуди не дінешся. А воно наближалося невблаганно.
Він намагався триматися з усіх сил. Вставав, робив, наскільки дозволяли можливості камери, розминку. Намагався не падати духом. Подовгу лежав і думав про минулі роки, як будуть після його смерті жити Ньома й сини.
Час, проведений батюшкою Никодимом на бетонній підлозі, виявився для нього фатальним. Руднєв, як тільки прийшов до тями, поступився йому місцем на нарах. Але той почав кашляти. Сухий, затяжний кашель незабаром призвів до того, що святий отець перестав вставати з нар. У нього пропав апетит.
Семен Васильович спеціально для нього старався заощадити на собі скоринку хліба, але той категорично відмовлявся брати. Він поїдав баланду після численних умовлянь Руднєва.
Отець Никодим все менше говорив на абстрактні теми, про добро і справедливість. Його живий погляд темних очей ставав тьмяним.
Потім він втратив інтерес до оточуючого. Відвертався від співкамерників і лежав нерухомо цілими днями.
Спочатку Семену Васильовичу вдавалося розговорити його і навіть розвеселити. Але після смерті Колі Ковальова погляд його остаточно згас. Він навіть не повертався до Руднєва.
Життя в камері не змінювалася. Кожен день билися за місце на нарах, за право винести парашу…
Останні дні святий отець не торкався їжі, не вставав. І найвідчайдушніші зусилля Руднєва відродити його інтерес до життя не дали жодного результату.
Та ніч не відрізнялася від інших. Довгих, з болісними думками про дім і сім'ю, про свободу і справедливість. Коли в маленькому віконці з ґратами показалось тьмяне світло, Семен Васильович пробрався до нар, викликаючи обурення співкамерників, оглянув свого друга. Тіло не видавало жодних ознак життя.
Він поштовхав батюшку сильніше. Ніякого руху. З тривогою прощупав руку. Пульс не прослуховувався. І він зрозумів, що це все.
Потім став на коліна, як перед іконостасом, і так простояв до ранку.
Першим прокинувся Віталій.
— Що стоїш, як бовдур? — Запитав невдоволено.
Семен Васильович крадькома змахнув сльозу, відповів:
— Батюшка… помер.
Камера заворушилася. Викликали охоронця. Він організував людей. Труп отця Никодима забрали.
В камері довго стояла тиша.
Лише Іван Васильович вимовив тихо:
— Нема кому тепер нам поспівчувати.
12
Генеральний секретар ЦК ВКП (б) Йосип Віссаріонович Сталін терміново викликав до себе наркома оборони і голову Революційної військової ради СРСР Климента Єфремовича Ворошилова. Климент Єфремович відносився до того вузького кола соратників, якому Йосип Віссаріонович повністю довіряв. Він в числі небагатьох називав Сталіна «Коба», говорив йому «ти».
— Зайди, Клим. І візьми матеріали, які стосуються конфлікту з японцями на озері Хасан, — сказав генсек.
Незабаром в його кабінет в Кремлі зайшов невисокого зросту, у військовій формі, в хромових чоботях, чоловік з вусиками, з волоссями, вже місцями охопленими сивиною, з ямкою на підборідді, з кирпатим червоним носом. Легендарний полководець Громадянської війни, перший Маршал СРСР. Його ім'ям називалися міста і села, заводи і фабрики, кораблі і танки. Це про нього співалося в популярній пісні:
Климент Єфремович народився в 1881 році в с. Верхнє Катеринославської губернії, в сім'ї колійного обхідника. З семи років вибирав колчедан на шахтах, пас худобу, закінчив два класи земської школи. У 1896 поступив на завод в Алчевську, але за революційну діяльність його звільнили. Він нею займався аж до революції.
У 1918 Ворошилов сформував 1-й Луганський соціалістичний партизанський загін для відсічі наступаючим німецьким військам. Незабаром його призначили командувачем 5-ю Українською армією. Козацьке військо Краснова спільно з німецьким командуванням завдало поразки армії Ворошилова.
Навесні 1919 року під керівництвом Сталіна займався обороною Царицина, показав себе особисто хороброю людиною, але некомпетентним у військовій справі. Коли Сталін виїхав з Царицина, Л. Д. Троцький відсторонив Ворошилова від командування.