Він запрошував соратників до себе на обіди та вечері. Але всі вже давно звикли, що це був наказ. Не дозволяли собі ослухатися. Це могло мати для них непоправні наслідки.
— Що будемо пити? — Запитав Йосип Віссаріонович.
— Вино! — Майже одноголосно відповіли присутні.
Більшість з них не шанували сухі грузинські вина, без яких не обходився господар, але намагалися не подавати виду.
Молотов виголосив довгий тост. Всі випили. Йосип Віссаріонович не квапився. Зробив невелику паузу. Тільки потім випив невелику стопку вина.
— Климент, — звернувся до Ворошилова. — Не соромся. Бачу, тобі хочеться гусятини.
Климент Єфремович відразу ж покуштував шматок. Тільки після цього Йосип Віссаріонович поклав собі на тарілку гусятину.
Страви господареві готували приставлені до нього повара, перевірені люди, які працювали в тісному контакті з органами держбезпеки. Для Сталіна заготовляли спеціальні продукти високої якості, кожне блюдо перевіряли на собі. Але він не соромився ненав'язливо перевірити, як подіє їжа на його соратників. Тільки потім вживав її сам.
В кімнату заскочив Микита Сергійович. Молодий повний чоловік у сірому костюмі при краватці. З круглим усміхненим обличчям і світлими русявим волоссям. Відразу підбіг до господаря.
— Вибачте, товаришу Сталін!
— У тебе є важливіші справи? — Запитав його той з розстановкою, з помітним грузинським акцентом, який видавав його хвилювання. Йосип Віссаріонович уважно втупився своїми карими, в цяточках, очима прямо в очі Микити Сергійовича. Той витримав твердий погляд вождя.
— Вибачте, товаришу Сталін. Затримали у в'язниці.
За столом всі посміхнулися.
— Товаришу, Єжов, — сказав Йосип Віссаріонович. — Поясніть, в чому справа? Які претензії у наркомату внутрішніх справ до секретаря міськкому партії?
— Немає.
— Міськком стежить, щоб органи держбезпеки дотримувалися законності при затриманні членів партії, — відповів Микита Сергійович.
— І як?
— Все, як годиться.
Сталін розплився в усмішці. Це він подав ідею, щоб партійні комітети перевіряли органи НКВС. Демократія і є демократія. Треба дотримуватися її принципів. І йому імпонувало, що молодий секретар міськкому партії Москви уважно ставиться до його ініціативи.
Микита Сергійович дійсно затримався у в'язниці. Він боявся, що на обіді у Йосипа Віссаріоновича може виникнути питання, як секретарі райкомів, міськкомів і обкомів партії відвідують в'язниці і перевіряють правильність дії органів. Хрущову, як студенту, не вистачало одного дня, однієї години, щоб вислужитися перед вождем. Показати, що він бездоганно виконує його вказівки. І ось довелося затриматися. Те, що він побачив, його вразило. Зустрів там свого давнього знайомого. Разом навчалися в Промакадемії.
Той слізно просив допомогти:
— Микита, витягни мене звідси.
— Розберуся. Постараюся допомогти.
— Микитка, ти знаєш, я чистий, — став той на коліна.
Хрущов пообіцяв допомогти, щоб тільки заспокоїти ув'язненого. Коли вийшли з камери, звернувся до свояка Сталіна, начальника ОГПУ Московської області Реденса:
— Я його давно знаю. Який злочин він скоїв?
— П'ятдесят восьма стаття.
— Він каже, що нічого не порушував.
— Брешуть вони все. А почнеш розбиратися детальніше, стільки спливає…
Чоловік сестри дружини Сталіна не знав, що його самого чекає така ж трагічна доля. Справа була тільки за часом.
Микита Сергійович не міг прийти до тями. У такій же ситуації легко міг опинитися він сам. Розслідували, судили і приводили вирок у виконання по суті одні й ті ж люди. Трійка з числа працівників органів.
«Іду до Сталіна. Розповім йому про все. Незаконно. Незаконно. Страждають невинні люди. Поставлю чекістів на місце. Щоб знали, хто в цій країні господар. Вся влада належить партії. Тобто нам», — думав Микита Сергійович.
Офіційно партія в цій країні керувала всім. У тому числі органами держбезпеки. Але насправді виходило по-іншому. Керівники партії були безсилі проти НКВС. Всі були безсилі. Крім однієї людини, яка визначала і долю караючих органів. Її ім'я — Сталін.
Микита Сергійович вловив пильний погляд сірих очей Єжова. Коротуна. Меншого з усіх маленьких людей, що сиділи у великій кімнаті. Микола Іванович загострив на ньому погляд сірих, невиразних очей.