Якщо його герой не ти?
Ти посміхаєшся до Бога,
Тримаєш цілий світ в руках,
А я залишусь у безодні
Гірким цілунком на вустах.
ПР
Твоя любов - одна лиш мить,моя любов - то на віки,
Мене отрутою поїть у божевіллі самоти.
Що з тобою мила
І
Що з тобою мила?
Що з тобою люба?
Чом ти поспішаєш?
Спалюєш мости?
Я не знаю в світі
гіршої прикмети
Як розбивати серце
І від мене йти.
ІІ
Хочеш подарую
Зіроньку із неба?
Хочеш побудую
Твій палац із мрій?
Що з тобою мила?
Що з тобою люба?
Чом ти таке стерво
Розкажи мені.
ІІІ
Ти підводиш вії,
Розпускаєш коси,
Дорога помада
На вустах горить,
Більше не тримаю,
Більше не страждаю,
Та чому твій голос
Пристрастю бринить?
Де ти тепер?
І
Я загубився у твоїх очах,
Від меду поцілунків оп'янів.
До неба у коханні піднесла
У безтурботності щасливих днів.
ПР
Де ти тепер? Де ти тепер?
Кімнати захлинаються у тиші,
Заполонила серце гіркота,
Коли печаль мене моя облишить?
ІІ
Я під безоднею із хмар блукав.
Почуй мене, почуй мене, кохана!
У перехожих все тебе шукав:
Таку тендітну, і таку жадану.
ПР
Де ти тепер? Де ти тепер?
Кімнати захлинаються у тиші,
Заполонила серце гіркота,
Коли печаль мене моя облишить?
ІІІ
Я загубився у твоїх очах,
Від меду поцілунків оп'янів.
Усе віддав тобі, окрім життя.
Залишивши лиш спогади собі.
ПР
Де ти тепер? Де ти тепер?
Кімнати захлинаються у тиші,
Заполонила серце гіркота,
Коли печаль мене моя облишить?
Мамине серце
І
Прости мене,мамо,
За ночі безсонні,
За сльози гіркі
На обличчі святому,
За срібло в волоссі,
Заплетене зранку,
За постать самотню
В блакитнім серпанку.
ПР
У маминім серці-вічна тривога,
У маминім серці-молитва до Бога.
І хоч увесь світ обійди -
Більше тепла і щиріще любові
Ніколи мені не знайти.
Більше тепла і щиріще любові
Ніколи мені не знайти.
ІІ
Прости за літа,
Що безслідно минули,
За добрі поради,
Що їх не почула,
За вчинки усі,
Що терплячо прощала.
Приїзду мого
Ти як свята чекала.
ПР
У маминім серці-вічна тривога,
У маминім серці-молитва до Бога.
І хоч увесь світ обійди -
Більше тепла і щиріще любові
Ніколи мені не знайти.
Більше тепла і щиріще любові
Ніколи мені не знайти.
Невільниця
І
Дощ холодний за вікном
Розмиває фарби міста,
Та без тебе у душі
Спокою не має місця.
Хоч не хочу, та корюсь
Твоїй волі невблаганній.
Одному тобі молюсь,
Мій єдиний, мій коханий.
ПР
Та все-таки серце рветься знов до зірок,
Та все-таки серце просить тебе:"Відпусти!"
Бо з мене вже досить усіх золотих цих ниток,
Що мене прикув ти до своєї землі!
ІІ
Не зважай на ці дощі,
Не зважай на мої сльози.
Я люблю тебе, а ти
Кажеш,що все не серйозно.
Не зважай на почуття,
Розбивай мої надії,
Та іди у небуття!
Більше я тобі не вірю!
ПР
Та хоч серце рветься, рветься знов до зірок,
Та хоч серце просить, просить тебе:"Відпусти!"
У мріях своїх і думках повертаюся знов
До землі, де без мене залишився ти.