— Це й справді видається нелегким завданням, так само, як і спроба зафіксувати положення піщинок у пустелі.
— Насправді це значно складніше. Чумацький Шлях відрізняється від пустелі тим, що постійно перебуває в русі, й що пізніше хтось отримає передану нами інформацію, то більшою виявиться похибка отриманих координат стосовно реального положення зорі. Теоретично начебто й не складно скоригувати траєкторію та швидкість руху всіх сотень мільярдів зір нашої галактики, але на практиці… Боже мій!
— Чи зіткнемося ми з нездоланними перешкодами, відсилаючи координати?
— Це не надто складно, адже нам потрібно визначити розташування лише обмеженого числа зір. Якщо подумати й врахувати середню щільність зір у зовнішніх рукавах Чумацького Шляху, вистачить координат тридцяти з них чи навіть менше. Обсяг інформації порівняно незначний.
— Гаразд, тепер я поставлю третє запитання: скільки інших систем з екзопланетами ви вже відкрили? Здається, вже сотні?
— Поки що 512.
— Яка з них найближча до Сонця?
— 244J2E1 на відстані 16 світлових років від нього.
— Я пам'ятаю, що серійний номер планетарним системам присвоюється так: перші цифри — порядковий номер відкриття, J, E і X — вказівки на наявність у системі планет, схожих на Юпітер, планет земного типу й планет інших типів відповідно, а цифри після літер — кількість таких планет.
— Так, 244J2E1 означає, що в системі відкрито три планети: дві, схожі на Юпітер, одна — на Землю.
Ло Цзі трохи подумав і похитав головою:
— Надто близько. А якщо взяти трохи далі, наприклад... 50 світлових років, абощо?
— 187J3X1 — 49,5 світлового року від Сонця.
— Чудово. Ви можете скласти позиційну матрицю координат для цієї зорі?
— Звичайно.
— Скільки часу це займе? Мені потрібно ще щось пояснювати?
— Я цілком можу це зробити просто тут. Потрібен лише комп'ютер із доступом в інтернет. Інформацію про позиціонування 187J3X1 відносно тридцяти інших зір я зможу надати вам до вечора.
— А котра зараз година? Хіба ще не споночіло?
— Докторе Ло, ще тільки ранок.
Рінгер попрямував до сусідньої кімнати, обладнаної засобами зв'язку, а Ло Цзі викликав Кента з Чжан Сяном. Спершу він повідомив Кенту, що хоче якнайшвидше скликати позачергові слухання РОЗ щодо проекту «Обернені до стіни».
— Останнім часом слухання РОЗ відбуваються постійно, — відповів Кент. — Після подання запиту вам, можливо, доведеться зачекати кілька днів.
— Не залишається нічого іншого. Але дуже сподіваюся, що це станеться швидко. Крім того, маю ще одну вимогу: я не поїду на засідання в будівлю Організації Об'єднаних Націй, натомість братиму участь у ньому за допомогою засобів конференц-зв'язку.
Обличчя Кента скам'яніло.
— Докторе Ло, це розцінять як неповагу до учасників засідання, адже вони з'їдуться звідусіль. Це захід світового масштабу, й чи не здається вам, що ви провокуєте конфлікт?
— Це частина плану. Ви спромоглися задовольнити так багато моїх химерних забаганок, а така незначна умова становитиме проблему?
— Ви ж розумієте… — Кент затнувся.
— Я знаю, що авторитет Обернених останнім часом відчутно похитнувся, але я наполягаю на своїй умові. — Ло Цзі стишив голос, однак, чудово розуміючи, що для софонів це не має значення. — На сьогодні склалася ситуація невизначеності: якщо нічого не змінилося, я можу їхати до ООН не криючись. Але підозрюю: дещо таки сталося, я зараз у надзвичайній небезпеці й ніяк не можу погодитися на цей ризик.
Далі він повернувся до Чжан Сяна.
— Саме тому я попросив і вас долучитися до розмови. Цілком імовірно, що об'єкт, на якому нині перебуваємо ми з вами, стане ціллю для масованої атаки з боку наших ворогів. Треба підвищити рівень безпеки й посилити охорону.
— Докторе Ло, можете бути певні: ви під надійним захистом — ми під землею на глибині двохсот метрів, довкола розміщені військові частини в стані підвищеної бойової готовності, розгорнуті системи протиракетної оборони, встановлені найновіші датчики й системи сповіщення, тобто підкоп неможливий. Запевняю вас, тут цілком безпечно!
Коли вони пішли, Ло Цзі вийшов у коридор, аби розім'яти ноги й поміркувати. Він подумки повернувся до Едемського саду (хоча вже й знав назву тієї місцини, проте на самоті волів її називати, як раніше), озера й засніжених гір, бо добре розумів, що, швидше за все, до скону залишиться тут, під землею.