Ло Цзі підійшов до дивана, доторкнувся до його поверхні — вона виявилася жорсткою ніби мармур.
— На цьому взагалі можна сидіти? — поцікавився він. Отримав ствердну відповідь і обережно опустився на одну з подушок — неначе вскочив у замулену водойму — подушки та спинка дивана автоматично набували форми тіла, розподіляли вагу й мінімізуючи тиск для максимально комфортного сидіння. За два століття мрії, які опанували його, коли він лежав на брилі залізної руди в кімнаті медитації Штаб-квартири ООН, стали реальністю.
— У тебе є снодійне? — запитав Ло Цзі. Навіть у справді безпечному місці він не дозволяв собі розслабитися й почувався остаточно виснаженим.
— Немає, але купити — не проблема, — відповів Да Ши, вправно вистукуючи щось на стінній панелі. — Ось, є пігулки, які можна придбати без рецепта. Називаються «Річка снів».
Ло Цзі уявив фантастичний спосіб телепортації ліків або ж отримання дієвої речовини через хімічні реакції за допомогою новітнього 3D-принтера. Але все відбулося значно простіше: за кілька хвилин невеличкий літальний апарат кур'єрської служби наблизився до прозорої стіни, маніпулятор простромив флакон у круглу дірку, що бозна-як там утворилася. Ло Цзі забрав ліки з рук Ши Цяна. На його подив, упаковані вони були просто, без жодної рекламної панелі. Згідно з інструкцією однієї пігулки було достатньо, тож, діставши ліки, він пішов по склянку з водою, що стояла на столику посеред кімнати.
— Ану зачекай-но, — Да Ши забрав слоїк із рук Ло Цзі. Уважно роздивившись, перепитав: — Прочитай, що тут написано. Я замовляв «Річку снів».
Ло Цзі зачитав довгу англомовну назву снодійного.
— Не знаю, що воно таке, але, без сумніву, це не «Річка снів».
Ши Цян відкрив вікно інтерфейса на журнальному столику та завдав пошук провізора в мережі. За допомогою Ло Цзі він зрештою знайшов потрібного фахівця: лікар у білому халаті, роздивившись коробку з препаратом перевів здивований погляд на Да Ши:
— Звідки це у вас?
— Купив просто тут.
— Це неможливо. Даний препарат — рецептурний і регламентований до використання лише в центрі гібернації.
— Ці пігулки… яким чином вони стосуються гібернації?
— Цей препарат використовується для введення пацієнта в стан нетривалої гібернації — від десяти днів до року.
— Тобто, потрібно просто проковтнути пігулку?
— Ні-ні. Позаяк під час гібернації на нетривалий термін не застосовуються кріогенні технології, пацієнт перед вживанням препарату має бути під'єднаний до системи штучного кровообігу.
— А якщо просто проковтнути пігулку?
— Помрете. Але це буде безболісна смерть. Тому таким способом часто користаються самогубці.
Ши Цян погасив екран і роздратовано кинув флакон на стіл. Зміряв Ло Цзі довгим поглядом і випалив:
— От дідько!
— Еге ж, — відгукнувся той і приліг на диван. Саме цієї миті стався останній цього дня замах на вбивство.
Тільки-но голова Ло Цзі торкнулася твердої спинки дивана, та почала вгинатися, зусібіч охоплюючи його. Але процес не зупинився, як те мало бути: натомість спинка дивана міцно затиснула голову й шию Ло Цзі, далі відростила пару щупальців і почала його душити. Бідолаха не мав змоги навіть зойкнути — лише стиха хрипів, очі в нього ледь не вискакували з орбіт.
Да Ши метнувся на кухню, схопив ножа й кілька разів змахнув ним, обрубуючи щупальця на шиї Ло Цзі. Далі він руками видер друга зі смертельної пастки. Ло Цзі лантухом повалився на підлогу, поверхня дивана зарябіла повідомленнями про помилку.
— Приятелю, це вже вкотре за сьогодні я тебе рятую? — запитав Да Ши, розтираючи забиту руку.
— Здається… вже… вшосте, — прохрипів Ло Цзі; його знудило. Він безсило відкинувся на диван, але підхопився, ніби вдарений струмом. Хилитався з боку в бік, але боявся будь-чого торкатися. — Коли ж я стану таким само вправним, щоб рятуватися самотужки?
— Може, й ніколи, — відверто заявив Да Ши.
Щось схоже на пилосос викотилося не знати звідки й заходилося прибирати блювотиння.
— Тоді я в цьому збоченому світі просто готовий мрець.
— Ну, не все так погано. Ось що я думаю: після першого марного замаху було ще п'ять спроб поспіль. Це не почерк професіонала, а помилка аматора… Маємо негайно зв'язатися з поліцією, а не чекати, поки там завершать розслідування всіх інцидентів і дійдуть висновку, що вони певним чином пов'язані.
— Хтось припустився помилки, повторюючи замахи? Да Ши, слухай, твої методи розслідування були добрі два століття тому. Не думаю, що й зараз можна робити припущення щодо cui prodest, спираючись на твій досвід.