— Сучасні досягнення набагато випередили його найсміливіші припущення.
— Але основу цього заклали в його… тобто у вашу епоху.
Тим часом у полі зору виник Юпітер — спочатку в куті ілюмінатора з'явилася частина планети, яка невдовзі заступила все й залила каюту помаранчевим світлом. У величезному океані її атмосфери потоки водню й гелію утворювали фантастично красиві орнаменти неймовірних масштабів, і від погляду на них перехоплювало подих. За якусь мить Велика червона пляма постала в усій красі. Цього разу вихор-антициклон завбільшки як дві Землі мав вигляд гігантського сліпого ока цього розмитого світу. Усі три флоти розмістили свої головні бази біля Юпітера, бо його водно-гелієвий океан був невичерпним джерелом термоядерного палива для двигунів.
Чжан Бейхай зачаровано роздивлявся поверхню Юпітера — освоєння нових рубежів і початок використання ресурсів цієї планети було його давньою мрією, і ось тепер він мав можливість на власні очі зблизька бачити її втілення. Він не вимовив і слова, поки планета велично пропливала повз ілюмінатор.
— Командувачу, великі відкриття й досягнення цієї епохи зробили нашу місію непотрібною.
Той відірвав погляд від ілюмінатора.
— У жодному разі. Відрядження в майбутнє загонів на підкріплення — дуже поміркований крок. За часів Великого занепаду космічні сили опинилися на межі краху. І саме такі загони відіграли величезну роль у їх стабілізації.
— Але склад нашого контингенту прибув запізно, щоб якось вплинути на ситуацію чи допомогти в боротьбі з ворогом.
— Мені шкода, що все так склалося. — Вираз обличчя Командувача пом'якшав. — Після вашої гібернації чимало інших загонів також були відряджені в майбутнє, й ті, хто заліг у сплячку пізніше, мали прокинутися раніше за попередні загони.
— Командувачу, подібне рішення цілком зрозуміле, адже рівень і специфіка знань пізніших підрозділів були значно ближчими до ваших.
— Саме так. З часом у гібернації залишилася тільки ваша група підкріплення. Часи Великого занепаду змінилися періодом бурхливого розвитку людської цивілізації. Зневіра як явище майже зникла, й ваше пробудження вже не було нагальною потребою. Тоді керівництво флоту прийняло рішення повернути вас до життя перед самою Битвою Судного дня.
— Командувачу, це найбільше бажання кожного з нас, — задоволено відповів Чжан Бейхай.
— Так, і це найвища честь для всього особового складу космічних флотів. Саме з цієї причини керівництво флоту й ухвалило подібне рішення. Але тепер обставини кардинально змінилися. Ви, звичайно, розумієте, про що йдеться, — Командувач вказав на Чумацький шлях, що зорів у нього за спиною. — Битва Судного дня може взагалі не відбутися.
— Це ж чудово, Командувачу. Мій розпач від того, що я не візьму участь у цій битві, — ніщо порівняно з великою перемогою, яка чекає на людство. Я лише сподіваюся, командування прислухається до нашого бажання приєднатися до флоту хоча б на найнижчих посадах і принести стільки користі, скільки зможемо.
Командувач похитав головою:
— Згідно з законом пробуджені відновлюються на дійсній службі з дати виведення зі стану гібернації та отримують підвищення на один чи два ступені.
— Командувачу, так не має бути. Ми не бажаємо провести решту життя в тилу. Ми всі прагнемо опинитися на передовій лінії, в епіцентрі бойових дій. Два століття тому стати членом екіпажу космічного флоту було заповітною мрією кожного з нас. Наші життя не матимуть сенсу без підкорення космічних глибин. Але навіть з нашими нинішніми військовими званнями не маємо достатньої кваліфікації для служби у флоті, а про підвищення — що й казати.
— Я жодним чином не натякав на пропозицію відійти від активної служби. Навпаки, вас розподілять на кораблі флоту й ви завершите вашу надзвичайно важливу місію.
— Дякую, Командувачу! Але яку місію можна доручити нам за таких умов?
Офіцер прямо не відповів, але неначе щось пригадав і запитав про інше:
— Ви не відчуваєте незручностей через те, що доводиться постійно стояти?
У каюті не вистачало стільців, а стіл прилаштували так, щоб кожен мав змогу працювати стоячи. За рахунок обертання навколо осі всередині флагманського корабля створювалася сила тяжіння, що дорівнювала шостій частині земної, тож не мало значення, стоїш ти чи сидиш — різниця майже не відчувалася.
Чжан Бейхай посміхнувся:
— Жодних проблем. Свого часу я рік провів у космосі.
— А як щодо сучасної мови? Не виникає проблем у спілкуванні з особовим складом?
Командувач говорив класичною китайською, проте більшість особового складу всіх трьох флотів для спілкування користувалася діалектом, що виник на базі сучасних земних версій англійської та китайської. Фактично діалект був результатом повного злиття цих двох мов і мав приблизно рівні частки лексичних запозичень із кожної.