— А в чому проблема? Хоч би хто фактично здійснив успішне перехоплення, отримана інформація — як ноу-хау, так і будь-які технічні деталі, мала б стати загальним надбанням.
— Не в тому річ. Тут питання престижу. Флот, чий корабель першим вступить у контакт із трисоляріанами, отримає значні політичні дивіденди й моральний капітал на майбутнє. Чому я говорю, що всі ці маневри й домовленості смішні? Бо операція не несе анінайменшого ризи-ку. Найгірше, що може статися, — зонд самоліквідується під час спроби перехоплення. Саме тому всі так змагаються за можливість бути першими. Якби наближалися основні сили трисоляріан, керівництво флотів не квапилося б і виказувало обережність, як і за ваших часів, намагаючись убезпечити свої сили від знищення. Політичні принципи за цей час нітрохи не змінилися… Гляньте, ось і «Природний добір».
Човник уже підлітав до однієї з вершин гірської гряди, яка виявилася саме «Природним добором». Потрапивши в зону тіні цього залізного монстра, Чжан Бейхай не міг не згадати іншого гігантського корабля зі свого минулого — «Тана». Хоча зоряний крейсер не мав плавних ліній свого далекого попередника: дископодібний корпус не гармоніював із циліндричним обвісом надпотужного двигуна. Після смерті ще не народженого «Тана» Чжан Бейхай, здавалося, втратив свій духовний орієнтир, хоча й жодного разу не сходив на борт авіаносця. І ось тепер цей велетенський космічний корабель повертав йому відчуття давно втраченої домівки. За броньованою обшивкою «Природного добору» його душа, яка впродовж двох століть не знала спокою, нарешті мала прийти до вмиро-творення й збагнути своє справжнє призначення. Вона мов заблуканий син повернувся до батьківського дому.
«Природний добір» був флагманом третьої ескадри Азійського флоту, й жоден інший корабель тут не міг дорівнятися до нього за потужністю й розмірами. Оснащений термоядерним двигуном без робочого тіла останнього покоління, корабель на форсажі розвивав п'ятнадцять відсотків швидкості світла, а надсучасна замкнена система підтримання життєдіяльності давала змогу здійснювати довготривалі перельоти. Випробування експериментальних зразків цієї системи розпочалися 75 років тому в колоніях на Місяці, й за весь термін експлуатації у її роботі не виявили суттєвих недоліків і збоїв. Не дивно, що й система озброєння «Природного добору», «чотири в одному», була найпотужнішою в усьому флоті: гамма-променеві лазери, рейкові гармати, прискорювачі пучків високоенергетичних часток і «зоряні» термоядерні торпеди могли за лічені хвилини перетворити на пекло планету завбільшки як Земля.
Човник так наблизився до «Природного добору», що корпус корабля сягав далеко за межі видимості, а крізь ілюмінатори транспортника можна було роздивитися лише малу його частину. Чжан Бейхай побачив, що зовнішня поверхня космічного корабля гладенька мов дзеркало. На ній в усій красі виблискував атмосферний океан Юпітера. За мить на лискучій поверхні з'явилася крихітна цяточка, яка швидко більшала. В ній уже можна було впізнати відображення човника, що наближався до зоряного крейсера.
Несподівано просто на гладенькій поверхні обшивки судна відкрився овальний отвір, і човник, не знижуючи швидкості, залетів усередину. Начальник штабу флоту негайно розчахнув двері та вийшов. Чжана Бейхая трохи здивувало те, що транспортник не причалив до котрогось шлюзу чи перехідної камери, але, відчувши приплив свіжого повітря з-за дверей, відразу заспокоївся. Напевно, в ці часи вже доступна технологія збереження внутрішнього тиску повітря, але він досі не знав про її існування.
Вийшовши з човника, Чжан Бейхай побачив, що вони з Начальником штабу опинилися у величезному сферичному ангарі діаметру футбольного поля. Як згодом з'ясувалося, більшість відсіків корабля мали саме сферичну форму, бо під час прискорення, сповільнення чи здійснення певних маневрів будь-яка частина поверхні сфери легко перетворювалася на підлогу чи стелю. А в стані невагомості екіпажеві зручно займатися своїми справами в центрі сфери. За часів флотської кар'єри Чжана Бейхая каюти надводних чи космічних кораблів усе ж таки відтворювали подобу людського, земного житла, тому подібна конструкція здалася йому вкрай незвичною і незручною. Начальник штабу пояснив, що це ангар для винищувачів, які базуються на крейсері, але нині він порожній і використовується як плац для шикування двоти-сячного екіпажу «Природного добору».