— Я погоджуюся з цим, — сказав Гайнс. — Але пропозицію має вносити не Обернений. Люди розглядають нас як єдине ціле, тож маємо дбати про власну репутацію.
Подальші слухання перейшли в широку дискусію, проте нарешті вдалося ухвалити рішення: обговорити три пропозиції та доповнення Тейлора під час наступних слухань РОЗ.
Тейлор сидів на своєму місці, аж поки не усвідомив, що він єдиний, хто залишився в залі засідань. Постійні перельоти, в яких він провів увесь час перед засіданням, вкрай виснажили його, він час від часу впадав у дивний стан напівсну, майже не контролюючи власні думки. Ось і тепер, оглядаючи спорожнілу залу, Тейлор усвідомив небезпеку, не враховану раніше, — йому конче необхідно звернутися до лікаря чи психотерапевта, а також до експертів, які займаються вивченням проблем сну.
Необхідно терміново припинити розмовляти уві сні.
Ло Цзі й Чжуан Янь підійшли до головного входу в Лувр за дві години до півночі. Кент запропонував організувати екскурсію вночі, щоби простіше вирішувалося питання охорони й не доводилось вдаватися до кардинальних заходів безпеки. Першим, що вони побачили, була відома скляна піраміда, захищена від гомінкого нічного Парижа U-подібною будівлею палацу. Хвилі місячного сяйва по-сріблили її контури, посилюючи враження цілковитого вмиротворення.
— Докторе Ло, у вас не складається враження, що вона прилетіла звідкілясь із далеких глибин Космосу? — запитала Чжуан Янь, вказуючи на піраміду.
— В усіх складається таке враження. І зауваж: піраміда має лише три грані, — Ло Цзі вже шкодував про ці слова, бо зараз аж ніяк не хотів навіть натякати на трисоляріан.
— На перший погляд, вона ніби чужа й недоречна, але що довше придивляєшся до неї, то більше здається споконвічною частиною цього міста.
«Як і злиття двох неспівставних світів», — подумав Ло Цзі, але змовчав.
Раптом на повну потужність увімкнулося все підсвічування піраміди; золотаві барви змішалися зі сріблястим місячним сяйвом. Водночас запрацювали фонтани в довколишніх басейнах, викидаючи високо в небо струмені води, що відразу забарвлювалися, міксуючи природне срібло й штучне золото. Чжуан Янь глянула на Ло Цзі з острахом, бо задля них увесь Лувр вночі пробудили до життя. Під дзюрчання струменів вони ввійшли в хол під пірамідою й потрапили в сам палац.
Першою на їхньому шляху була найбільша виставкова зала Лувру завдовжки двісті метрів. Тьмяно освітлена й порожня о цій порі, вона розносила відлуння кроків у застиглому повітрі. Ло Цзі невдовзі усвідомив, що чує лише власні кроки, — Чжуан Янь ступала безгучно, легко, немов кіт чи дитина, що ввійшла до казкового палацу та боїться розбудити чари, що сплять усередині. Ло Цзі сповільнив крок і трохи відстав від Чжуан Янь: його не цікавили тутешні мистецькі шедеври, він прагнув насолодитися її силуетом на тлі статуй античних богів, зображень янголів і Діви Марії на класичних полотнах. Ця чарівна східна дівчина чимось була подібна до скляної піраміди на подвір'ї музею, швидко вростаючи в його тіло, об'єднуючись із цим священним світом мистецтва, аж до неможливості окремого існування її та музею. Ло Цзі впав у стан катарсису й утратив лік часу.
За деякий час Чжуан Янь згадала про його існування та з посмішкою обернулася до нього. Його серце забриніло від щастя; він відчув, що ця посмішка має таку саму вбивчу силу, що й блискавка, кинута богами у світ смертних з Олімпу, зображеного на відомій картині.
— Я чув, що навіть мистецтвознавцю знадобиться цілий рік, аби оглянути кожен експонат колекції, — сказав Ло Цзі.
— Це так, — просто відповіла Чжуан Янь. Але в її очах можна було прочитати: «Що ж тепер мені робити?». Потім вона повернулася назад і знову почала роздивлятися полотна. За весь цей час дівчина встигла помилуватися лише п'ятьма з них.
— Не має значення, Янь Янь, скільки часу тобі потрібно. Я можу цілий рік супроводжувати тебе хоч і щоночі, — Ло Цзі не втримався від вияву почуттів.
Чжуан Янь повернулася й здивовано запитала:
— Справді?
— Так, це щира правда.
— Але… Докторе Ло, ви бували тут раніше?
— Ні, але я був у Центрі Жоржа Помпіду, коли три року тому приїздив у Париж. Мені спочатку здавалося, що тебе більше зацікавить саме він.
— Мені не до вподоби сучасне мистецтво, — похитала головою Чжуан Янь.
— Але все це… — Ло Цзі обвів поглядом усіх богів, янголів, амурів і святих. — Чи не здається воно тобі застарим?
— Я не люблю античного мистецтва, мені до смаку лише картини доби Ренесансу.
— Але й вони досить давні.