На цій же сторінці, трошки нижче, містилася фотографія симпатичної, білявої особи, зі смішним носиком, який із викликом кирпато стирчав догори, зі злегка пишними формами, що їх так цінують гурмани-чоловіки, та відкритим поглядом зеленкуватих очей. Переглянувши інші фото, на яких дівчина демонструвала ще й свої купальники, Сторожук відчув, як щось піднімається десь там, в глибині його душі. Чимось ця білявка чіпляла! «Елеонора!» — прочитав інформацію. І вік підходящий! Двадцять три роки! А виглядає ще молодшою. Як школярка!..
«А може, таки спробувати?» — подумав, на мить «завис» у просторі й за кілька секунд уже набирав повідомлення Елеонорі. Вона відгукнулася напрочуд швидко! Сторожук устиг переглянути ще кілька фоток, а вже мав відповідь! Дівчина вирішила довго не тягти — написала номер свого мобільного. Зацікавлений Макс схопив телефон, на кілька секунд завагався, навіщось із силою видихнув повітря й пробігся пальцями по сенсорному екрану.
— А-а-ло-оу! — відповіла глибоким, ледь хриплуватим голосом Елеонора.
— Я... — зам’явся Сторожук.
— Ти, наскільки я зрозуміла, Макс? — узяла на себе ініціативу дівчина. — Чого мовчиш? Язика проковтнув? — засміялася.
— Та ні! — прийшов до тями чоловік. — Тут якісь проблеми зі зв’язком! — вже сміливіше.
— А ти не хочеш сьогодні зустрітися? — запитала білявка.
— А... — знову остовпів Сторожук. Події розгортались надто швидко. «Власне!.. Чом би й ні?!» — вирішив. — Давай! — видихнув у слухавку.
— Тоді о восьмій, у «Шанталі»! — наче відрізала всі шляхи до втечі білявка. — Я буду в червоній сукні... — почала навіщось розповідати.
— Я тебе впізнаю! — перервав її Макс. — За твоїми фотками! — сказав упевнено.
— О’кей, спробуй! — чуттєво промуркала в слухавку Елеонора. — До зустрічі! — кинула звабливо й відімкнулась.
Кафе «Шанталь», у якому зазвичай збиралася молодь, славилося своєю кавою та виступами саксофоніста, якого всі чомусь називали Мишком, хоча на вигляд тому було років під шістдесят. Музика була ненав’язливою, під неї можна було, не помітивши, поглинути кілька тістечок і не одну філіжанку запашного напою. Заклад Максу подобався, тож він вирішив, що зустріч, призначена саме тут, — гарний знак.
Рівно о восьмій, пахнучи гелем для душу й дезодорантом, від аромату якого всі дівчата мають шикуватися за ним (Сторожуком) у чергу, Макс переступив поріг «Шанталю». Народу було небагато. Музична програма починалась о дев’ятій вечора, тож люди зійдуться дещо пізніше. Пробігся поглядом по столиках. За всіма відвідувачі сиділи парами або невеличкими компаніями. «Невже не прийшла?» — блискавкою промайнула думка. «От ідіот! Навіщо вліз у цю авантюру?!» — картав себе чоловік. Умостився за вільний столик і вирішив кілька хвилин почекати. Навіщо завчасно хвилюватися? Жінки ніколи на зустріч вчасно не приходять.
— Привіт, Елю! — вигукнув хтось біля входу. — Привіт! — луною підтримав інший столик.
Макс рвучко повернувся, почувши щось знайоме в імені тієї, з ким віталися відвідувачі кафе.
— О! І ви тут! — відгукнувся вже почутий по телефону голос Елеонори. — А в мене сьогодні побачення! — радісно повідомила вона когось.
— Знову?! — з недовірою спитав незнайомий Сторожуку хлопець.
— А як же! — підтвердила білявка, поки що невидима Максу за ширмою, яка відгороджувала столик від зали.
Сторожук обережно визирнув зі свого прихистку, захлинаючись цікавістю побачити свою блондинисту красуню в короткій (як йому того хотілось!) червоній сукні.
За мить він вражено застиг. Елеонора вийшла у відкритий його погляду прохід... Ні, червоне плаття дійсно було! Навіть дуже коротке й звабливе! Але дівчина, на якій воно тріщало по швах, мало нагадувала ту, що була зображена на фотках!
Білявка здавалася більше схожою на чималеньку, пухкеньку булочку, яку запхнули до тісного для неї пакета! Вона нагадувала тісто, якому мало місця в невеличкій ємкості! Картину доповнювали яскравий макіяж, червона помада на устах і татуювання на правій руці у вигляді якоїсь екзотичної квітки, яке не ховалося під короткими рукавами сукні.
Сторожук чомусь гикнув, ковтнув слину й скочив зі свого місця, маючи бажання втекти світ за очі. Але прохід загородила своїми богатирськими плечима Елеонора.
— Привіт, Максе! Я не запізнилася? — запитала, накриваючи Сторожука зеленню очей.