«Угадай, хто?)Я, твій “метелик”. Чи я тепер тобі апгрейднулася до гусені?)) Не минуло йроку. Скучив? Брешу, минуло. З днем народження тебе, чи що, хоч ти так і не “снизошел” до того, щоби мені відповісти минулого разу. Вразливий який, номер поміняв.
Не мала б тобі цього казати, але я навіть якось нещодавно думала зайти до тебе в гості. Ну так, згадалося все хороше, була у твоєму районі, дай, думаю, зайду, сюрприз зроблю. Уже до дверей підходила, коли ті відчинилися і з них висунулася ота з котом. Ну і я зробила вигляд, що піднімаюся на інший поверх. Ні, Юрчику, я все розумію, але ЯК? Така простушка. Я думала, тобі яскраві жінки подобаються, як я. Я тільки й устигла роздивитися, що в неї навіть манікюру нема. І оце нефарбоване відросле коріння. І метр із кепкою в стрибку на 40 кг ваги.
Ну такоє, я тобі скажу. Але ж щось уміє, мабуть, якщо ти їй ключі дав. Чи ще, скажи, живете разом? Швидко ти. Мені тільки капці та зубну щітку завів, а цій ключі й кота. А, знаю, мабуть, вона вміє розглядати з тобою оті “потяги тіней під стелею у спальні”, ха-ха. Бо що ж із тобою ще у спальні робити, Юрчику, як не тіні розглядати? І передай їй, що сумка під колір взуття — уже давно не модно.
От правильно я тоді зробила, що тобі зрадила. Ти не здатний оцінити справжньої жінки.
У мене все чудово, якщо тобі цікаво. Просто прекрасно, як ніколи. Чого й тобі бажаю.
Ілона»
Ні, ну ти скажи! Це не гусінь, це гадюка якась. Простушка! А сама там, можна подумати, Клеопатра недороблена. Аж шкода, що не могла пригадати цього випадку. Мало хто там сходами швендяє. Місяць під косою точно не блищав. Навіть манікюр мій роздивилася. Коріння нефарбоване відросло!
Захід сонця втратив магічність. Тоня зіжмакала листа й подум-ки матюкалася всіма словами, які лишень могла пригадати. Виходило негусто, але щиро. От пощастило ж тому Юрчику з такою *** зустрітися. Добре хоч вчасно розкусив. «Добре, що я тобі зрадила», от же ж ***. Чого ж тебе судомить тоді, як ти все правильно зробила? Чого прибігла під двері, коли не кликав? Чому досі не йметься, як не було з ним чого у спальні робити?
Щезало сонце за обрієм, настрій устиг щезнути раніше, Тоня зібрала речі та покрутила педалі додому. Обожнювала велики. Свист вітру у вухах, приємно ниють ноги, що відвикли від навантажень, неси мене, мій вірний коню, куди я захочу. Фух, аж злість перегнала, так мчала. Ну її, ту... А Юрчик молодець, хоч і втік світ за очі від неї, але ж утік.
Удома не вмикала світла. Скинула сандалі, жбурнула в темряву наплічник, перечепилася через нявкіт Зефірки (не голодна, не вигадуй) і пішла прямо до спальні. Відчинила цупкі штори й упала на ліжко обличчям догори. Довго чекати не довелося. Спочатку в куточку біля вікна під стелею ожила жовта плямка, потім вона сформувалася у прямокутник і повільно поповзла по стіні до наступного кутка. За нею невдовзі відразу дві прилаштувалися, але наздоганяти не квапилися, дійсно, як вагончики. Аж тут четвертий «вагон» вирішив, що він локомотив, перегнав усіх трьох, із розгону втелющився у третій кут і щез. Автомобілів у цей час на вулиці не бракувало. Жовті вагончики народжувалися і щезали один за одним, і було в цьому щось таке магічно-привабливе, що Тоня не могла відірвати очей від звичайного дива просто у її кімнаті. Це ж треба, за три роки жодного разу не звернути уваги, не помітити. Зашторювала наглухо, бо любила спати в темряві, а тут таке... Ох, навіть була вдячна тій нахабі за її листа.
«Юрчику-Юрчику, чи було шкода тобі цих потягів, коли продавав моїм батькам квартиру? Чи знайшов ти їх у інших квартирах іншого світу? Що за пафос, Тоню? Завтра куплю фарбу для волосся, щоби не зловтішалися деякі. А пазурі лаковані все одно не нарощуватиму, не дочекаються. Чисті, зрізані, охайні -які питання? І чого я виправдовуюся? Метр із кепкою». Тоня не встигла роздмухати зі свіжого попелу жар злості, бо застрибнула поглядом у черговий «вагончик», а той завіз її прямісінько у сон, де вона хлюпалася в морі та кликала: «Юрчику-Юрчику, іди до мене, тут так гарно!»
Прокинулася, посміялася зі своїх снів, фантазерка. Поставила чайник і вирішила, що не відкладатиме на потім читання третього листа, тим паче що він був цупкішим за попередні, може, то жовч застигла на сторінці? Чи отрута тієї зміюки?