— Зв’язок з Торстайном, — кинув Кратов у пустоту свого кабінету.
Кулька інформатора швидко закрутилась у повітрі, розкидаючи на всі боки білі іскри. Минула хвилина, друга, а зв’язку не було.
— Інформаційний центр! Чому немає зв’язку з Торстайном?
На мить у кульці з’явилося розмите зображення якихось конструкцій і відразу ж зникло.
— У даний момент Торстайн знаходиться на будівництві оранжерей, — повідомив безбарвний голос. — Зв’язок із ним з технічних причин встановити не вдається.
Кратов почухав потилицю. З технічних причин. А втім, це, можливо, найбільш правильне формулювання…
— Коли намічено закінчити прокладення комунікацій на будівництво?
— У найближчі два-три дні.
— Добре. Коли Торстайн з’явиться на території академмістечка, з’єднайте його зі мною. Кінець.
Кратов зітхнув і замовив каву. Однак столик, що почав уже висуватись зі стінки, застиг на місці.
— В чому справа? — здивувався Кратов. — Чашечку кави!
Столик запульсував червоним світлом. Що ж, здається, інспекція охорони здоров’я всерйоз зайнялася Кратовим.
— Іди-но сюди, — наказав він столику.
Столик повільно підкотився. Кратов відкинув верхню кришку, ухопився за неї однією рукою, а іншою заліз у електронні нутрощі столика. Столик сіпнувся, але вирватися не зміг.
— Не можна! Не можна! Не можна! — заволав він.
Кратов намацав пломбу санітарного контролю і щосили рвонув її.
— Не мож… — захлинувся столик і стих.
Червоне світло повільно померкло.
— Чашечку кави, — знову попросив Кратов, закривши верхню кришку.
Столик замигтів зеленим світлом і взявся до роботи. Поки готувалася кава, Кратов викликав лабораторію Шренінга.
— Зв’язок заблоковано, — миттєво відповів інформаційний центр.
Що ж, знову все правильно. Кратов уявив собі, скільки рідних і просто знайомих тих, хто пройшвв акватрансформацію, намагаються зараз з’єднатися з лабораторією Шренінга.
— Розблокуйте від мого імені, - мовив він. — А втім, якщо Шренінг дуже зайнятий, виклик анулюйте.
У цю мить верхня кришка столика відкинулась, і з його черева на таці випливла чашка кави. Кратов обережно взяв її, подмухав і ковтнув. Від задоволення він навіть заплющив очі. Що й казати: целюстинська кава — найкраща в світі.
— А от цього, Алеку, я не радив би вам робити, — сказав хтось у кімнаті.
— Не позбавляйте старого останньої радості, - вимовив Кратов, знову ковтнув кави і розплющив очі.
Посеред кабінету в сріблясто-зеленому халаті стояв Шренінг, як завжди, акуратний, підтягнутий і зосереджений.
— Добридень, Ред. — Кратов поставив чашку на стіл. — Це твої фокуси?
— Добридень. Мої.
Поряд зі тренінгом з’явилась Анна в такому ж сріблясто-зеленому халаті і така ж сувора й акуратна.
— Добридень. Я вам категорично забороняю не лише пити каву, але й приймати транквілізатори.
Кратов, лукаво примружившись, поглянув на Анну.
— І не дивіться на мене, як на дівчинку!
— Добридень, люба! Не сердься, будь ласка, на старого діда, який просто милується твоєю молодістю і не може тобі перечити. Проте й послухатися теж. Тому прошу тебе, зроби вигляд, що ти нічого не помічаєш.
— В такому разі мені доведеться наполягати на вашій евакуації разом зі школами-інтернатами.
— Ну от! — удавано вжахнувся Кратов. — Виходить, що старе, що мале… Невже я так погано виглядаю?
— Тільки не утрируйте. Річ у тім, що після прийому будь-якого стимулятора організм людини перестає відповідати своїй статусграмі і протягом щонайменше трьох діб є непридатним для акватрансформації. Ви ж за останній час прийняли таку дозу стимуляторів і тонізаторів, що для відновлення вашої статусграми потрібно буде, очевидно, близько місяця.
— Дякую за інформацію, — лагідно мовив Кратов. — Я гадаю, ми пізніше повернемось до цього питання. Як у вас справи?
Анна відвернулася.
— Мені хотілось би, щоб ваше питання було вже вичерпане, — кинула вона через плече.
Шренінг склав руки на грудях і спідлоба дивився на Кратов а.
— Коли Вчена Рада обговорювала питання про акватрансформацію, я гарантував, що летальних випадків не буде. Інакше б я просто відмовився. Я не експериментую з людьми.
— Це треба розуміти так, що все йде добре?
— Інакше в мене не було б часу розмовляти з тобою.
— Добре… Слухай-но, Ред, або ж я не розумію чогось, або ж якась неув’язка. Про які гарантії ти казав, якщо в тебе на пацюках лише вісімдесятипроцентна відтворюваність?
Шренінг знизав плечима.
— Ці дані характеризують результати всіх експериментів, у тому числі й в екстремальних умовах, коли про об’єкт нічого не відомо. За наявності ж статусграми і відповідності їй об’єкта я можу гарантувати практично повну акватрансформацію.
У цю мить збоку від Шренінга замиготіла кулька інформатора.
— На зв’язку Торстайн, — повідомив інформаційний центр.
— Нехай почекає, - відмахнувся Кратов. — Що означає «практично повну»?
— Те, що я не господь бог, — різко відказав Шренінг. Обличчя його скам’яніло. — Як і будь-яка копія, статусграма не може дати абсолютно точної картини людського організму. Відхилення можливі, і вони будуть. Регенерацією ж я зможу зайнятися лише у виняткових випадках.
— Під відхиленнями ти маєш на увазі…
— Неповну акватрансформацію!
— Каліцтва… — тихо мовив Кратов. — А якщо ота сама неповна акватрансформація торкнеться мозку?
— Будь-яка церебростатусграма на три порядки вища від загальної статусграми організму. Тут гарантія стопроцентна.
— А що вам заважає досягти такої самої точності при знятті загальної статусграми?
— Коли Комітет статусу людини розробляв методику зняття статусграм, він не міг передбачити, що їх будуть використовувати з подібною метою. Навпаки, в Комітету була абсолютно протилежна мета: людина за будь: яких умов має залишатись людиною. У фізіологічному розумінні. І межі точності функціональних груп статусграм засновані саме на цьому визначенні.
— Ну, а все ж таки, тобі особисто що заважає досягти тієї ж точності зняття статусграми?
— Мені? — Шренінг знизав плечима. — У принципі ми можемо досягти такої ж точності. Та акватрансформація, як і звіряння особи в Комітеті статусу людини, проводиться за трьома статусами. А їх, як відомо, можна знімати не частіше аніж раз на рік.
— Це мені відомо, — зітхнув Кратов. — А якщо…
— Слухай-но, Кратов! — не витримав Шренінг. — Невже ти гадаєш, що ми не зважили всі можливі «а якщо»? Ми робимо все, що в наших силах, і не лише для того, щоб звести ризик до мінімуму, але й зберегти особистість і здоров’я кожної людини недоторканими!
— Ну, добре, — кивнув Кратов. — Спасибі за пояснення. До побачення. Успіху вам!
— Дякую, — Шренінг вимкнув зв’язок.
Кратов стомлено поклав голову на долоні. Треба хоча б хвилинку перепочити. Занадто вже невдячна робота координатора. Мало того, що відриваєш людей від роботи, даремно турбуєш їх, нервуєш, так іще й у власних очах виглядаєш дурнем.
— Зв’язок із Торстайном, — нарешті вимовив він.
Посеред кімнати з’явився огрядний чоловік в біотратовому комбінезоні. Він апетитно їв величезний протобан, клаптями відгортаючи м’яку шкірку, і, побачивши Кратова, анітрохи не зніяковів.
— Привіт! — помахав він половинкою протобана. — Твій канал був зайнятий, і я вирішив поки що під’їсти.
— Смачного, — мовив Кратов. — Добридень. Тебе коли-небудь можна буде застати не за трапезою?
Торстайн муркнув і з хрускотом відкусив шматок протобана.
— Перший час після акватрансформації, - пробелькотів він із набитим ротом. — Знаєш, у мене вже зараз вигляд білка-44 викликає спазми у шлунку.
— Нарешті-бо ти схуднеш, — саркастично зауважив Кратов.
— Можливо, можливо… — Торстайн доїв протобан і кинув шкірку в утилізатор. — Але я сподіваюсь, що вже через місяць оранжерея почне давати продукцію. До речі, навіщо я тобі знадобився?