Чоловік помічає його, тішиться, махає йому рукою, підходь, мовляв, тут у нас намічається забава, дівчина обертається, і… картинка змазується, розпливається, розривається вітром на клапті, а клапті ці осідають на поличці в його голові, де знаходиться все, чого він колись не втямив і відклав на потім. Поличка захаращена, з якого боку розгрібати цей мотлох – він не уявляє, очі печуть, забиті місця на тілі ниють, та ще й телефон зник, нема кому подзвонити, пожалітися на життя-буття.
Добре, що електронна пошта ще працює. Слава інтернету!
8
Олександр ледве не вдавився печивом, яке дружина завжди давала йому перед сном разом із горнятком молока.
«Доброго вечора! – мав нахабство звернутися до нього лист із електронної скриньки. – Я продовжую свої спостереження, але хочу найперше сказати, що я нічого не крав…»
Та невже?…
«…За територію фірми в обід у вас виходять не всі. Ті, хто виходять, далі магазинчиків через дорогу не йдуть. Один чоловік, худий і сутулий, на червоному «Опелі» повіз двох дівчат кудись на обід, повернулися вони вчасно».
Головний бухгалтер їздить зі своїми дівками в «Метро», це я і без тебе знаю, слідкувати в обід – дурня!..
«…І ще якась повненька білявка на «Ланосі» вашого головного охоронця поїхала і повернулася під вечір…»
Видно самовивіз по Львову, Степан часто дає свій «Ланос», коли водії зайняті, то й що? Купувати для них окрему автівку чи, може, свою давати, га, шпигуне?..
«Увечері і вночі через прохідну їздять водії, інколи з супроводом. Якщо хтось із водіїв працює на пару з кимось зі складу чи з охорони або і з тими, і з тими, то вивезти медикаменти з вашої фірми – раз плюнути. Гадаю, в обід вони отримують гроші, а вночі вивозять товар. Діє група: хтось зі складу, хтось із водіїв і хтось із керівників».
Хочеш, щоб я повірив, що в мене під носом працює банда, а я про це ні сном ні духом? Хочеш скинути з хворої голови на здорову? Не вийде…
Але що більше він думав над цим, то темніше ставало у нього перед очима.
«…І до речі, я десь посіяв свій телефон. Часом не у вас?»
Олександр дочитав до кінця, доїв печиво і допив молоко.
Треба буде Степанові сказати, щоб узявся з понеділка за цього розумника всерйоз…
9
Вихідні проминули, як стрій солдатів, – гупаючи у скроні. Час від часу морозило і вона накривалася з головою, час від часу прокидався апетит і вона йшла до холодильника і змітала першу-ліпшу страву, не заморочуючись тим, аби її підігріти. Спала уривками, намагаючись прокидатися до того, як додивиться сни.
Ще у суботу зранку мама повідомила, що вони беруть тітку Тамару до себе на дачу на всі вихідні, раптом і вона захоче, бо так не можна…
Олеся погоджувалася з нею: так не можна, але залишилася вдома. Зовнішнього світу вона боялася тепер дужче, ніж орків. Там, у зовнішньому світі, жили ті, хто винен у смерті Лешека. І як вона дихатиме з ними одним повітрям?
Ще у суботу ввечері Олеся відчула, як біль починає тьохкати у скронях.
До неділі вона заплющувала очі на ці настирливі месиджі підсвідомості.
А вже в неділю під обід не витримала.
Так більше не можна, – сказала вона собі, тріпнувши головою, і колишня Олеся, яка відсиджувалася цілий рік десь у куточку їхньої з нею душі, погодилася.
Так. Більше. Не можна.
Ну і що далі? – спитала вона в себе колишньої. – Що будемо робити далі?
Ти весь час думаєш про таблетки…
О’кей, почнімо з таблеток.
Олеся витягнула порожню упаковку і покрутила її в руках.
Спокійно, ти впораєшся…
Вона добре пам’ятала, що заховала таблетки у тумбочку, коли прийшла Марта.
Це останнє, що вона добре пам’ятала.
Дев’яносто міліграм золпідему замість максимально допустимих десяти міліграм на добу! Плюс алкоголь, якого категорично не можна вживати під час прийому цих ліків, який потенціює їхню дію і приводить до непередбачуваних наслідків.
Навіть люди, далекі від медицини і фармації, знають про це!
Як же вона могла це зробити – змішати снодійне з алкоголем?
Олеся відчула, як у неї всередині все похололо.
Дивно, як ти ще прокинулася.
А може?.. Може, вона автоматично випила всі таблетки перед тим, як піти відчиняти Марті двері, заховала порожню упаковку до тумбочки, а тоді забула про це? Може, вона вже давно збожеволіла, але не помічає цього?..