Після певних зусиль, яких я доклав, щоб зрозуміти її, я дізнався, про що йшлося…
1
Олеся одягнулася, вийшла тихенько з квартири, щоб не розбудити батьків, і пішла вниз сходами, хоча ноги підкошувались і щохвилини вона могла загриміти з цих сходів додолу. А ліфтів у п’ятиповерхових будинках чомусь не встановлювали..
Було страшно. Страшно передумати спускатися. Страшно не передумати. Однаково страшно.
Надворі було… незвично.
Скільки ж часу я не була надворі?
Обійшла будинок і вийшла у двір. Дитячий майданчик тьмяно освітлювали два ліхтарі й вікна, у яких ще горіло світло. У її вікні світла не було.
Олеся відчула, як тремтить, хоча літо було в розпалі й нічне повітря напоювали запахи квітів і трав. І пилюки, яка не встигла осісти за день.
І запах минулого, який так і не встиг вивітритися з її голови…
Запах зірок над сосновим лісом.
2
Максим здригнувся. Вона вийшла до нього назустріч у простій літній сукні з оголеними плечами і колінами. Без прикрас. Марта вибрала б іншу, крикливішу сукню, і звісно, без прикрас не обійшлося б.
Олеся наблизилася майже впритул, не зводячи з нього очей. А коли заговорила, він здригнувся. Майже забув її голос. А от крик не може забути ніяк…
– Привіт. Ну ходімо.
Сказала і розвернулася до під’їзду. Він не зрушив з місця.
– Ти ж за цим прийшов?
Він мовчав.
– Ти приїжджав сюди в ніч на понеділок. У річницю нашої поїздки у Карпати. Я бачила твоє авто з вікна. І сьогодні… Не серенади ж ти збираєшся мені співати… у цій куртці?
– Я з роботи… Затримався, а надворі похолодало…
– А мені навпаки здається, що потепліло, відколи… відколи я останній раз виходила.
– Це я змерз… на роботі.
– Ти вже маєш роботу? Правильно, п’ятий курс. І ти був на похороні?
– Був.
– Правильно, мені теж треба було піти, але я злякалася. Мені треба тебе про дещо спитати.
– Мені теж. Багато про що…
– Не перебивай, бо мені не вдасться завершити.
Вона зробила паузу, і він помітив, як тіні лягли під її очима, а сама вона схудла і подорослішала. Він теж, мабуть, змінився після того відпочинку у Карпатах. Але боявся навіть уявляти, наскільки змінилася вона.
Боявся зайвий раз дихнути, щоб не злякати її ненароком…
– Максе, у тебе багато було дівчат?
Він закашлявся.
– Це просто запитання. Можеш не відповідати, якщо не хочеш.
Вона дивилася просто на нього, і треба було щось відповісти.
– Чутки про мене дуже перебільшені. Я взагалі перебірливий… Не дивись так, був дехто, а що?
– Ти так дивишся, наче… Я не збожеволіла, не хвилюйся.
– А як я маю дивитися? Тут недовго і самому збожеволіти з вами усіма!
3
Олеся побачила, що він потроху розслабляється і перестає тремтіти. Він сам, мабуть, не помічав, як тремтів від початку розмови.
Спогади про Лешека були болючими, щемкими. Не від світу цього, казали люди про нього. А цей завжди був інакший. Міцно стояв на ногах, впевнено підкорював жіночі серця. Те, що треба…
Тепер він нічим не нагадував того випещеного, модного юнака, манери і зверхність якого вона віддавна терпіти не могла. Від того часу, як потоваришувала з Мартою…
Він був кавалером її найкращої подруги, і коли вони зустрічались у спільній компанії, то спілкувалися різко та в’їдливо, підколювали одне одного, навіть одного разу почали кидатися наїдками, аж їх довелося втихомирювати і розводити в різні сторони…
Усі гадали, що вони терпіти не можуть одне одного.
Вони самі так гадали. І обережно обходили одне одного, щоб, бува, не зачепити і не наразитися на удар у відповідь.
Поки не опинилися на невеличкій території, далеко від цивілізації, в оточенні глухого лісу – і відстань між ними зменшилася до одного дотику.
«Ти куди-и-и, с…ка, стій, не втечеш!»
4
– Тепер ти. Питай, що хотів.
Він затнувся. Багато чого хотів. Мало з того втілювалось у життя.
– Лешек… він… чому він мені нічого не сказав? Про свою роботу, про розслідування… не знаю, про все…
– Думаю, він приберігав тебе для слушного моменту, як важку артилерію.
Дівчина якась зосереджена, невесела, але ж і у нього тепер мало причин для радості.
Проте він пам’ятає, якою вона була раніше. Коли прийшла одного разу до Лешека перед своїм випускним похвалитися новою зачіскою. Вона випромінювала у всесвіт радість, і Максим несподівано для себе потрапив під вплив її променів.