Рано чи пізно…
За останні три години Термінатор двічі приходив до стану повної бойової готовності. Але за кермом першого мотоцикла сиділа дівчинка-підліток, а другим керував чоловік середнього віку. Жоден з цих людей не відповідав заданим параметрам.
Потім у мозок Термінатора надійшов ще один сигнал.
Він різко повернув голову. Знову те ж саме. Кіборг оглянув вулицю й миттєво відшукав джерело звуку. На мотоциклі набережною мчали двоє хлопчаків. Запрацював підсилювальний пристрій, схований у черепі кіборга. Зображення збільшилося в п’ятнадцять разів, потім на екрані застигло обличчя водія. «Об’єкт ідентифіковано», — спалахнув напис поруч з нечітко окресленим обличчям Джона Коннора.
Термінатор розвернув масивний «харлей» і виїхав на вулицю, рівнобіжну водостоку. Ціль рухалася бетонним коридором. Термінаторові довелося прискоритися, щоб не загубити хлопчика. Одним оком кіборг дивився прямо перед собою, штучно відтворюючи обсяг зображення за допомогою розрахунку світлотіні. Інше його око не відривалося від цілі. Робот оглянув і другого пасажира, але нічого важливого в ньому не знайшов — такого об’єкта в електронній пам’яті не існувало. Потім, розрахувавши траєкторію руху мотоцикла, Термінатор дійшов висновку, що ціль перебуває дуже далеко й рухається занадто швидко, тому з нею не можна вступити в контакт.
Доведеться йти на перехоплення.
Термінатор нахилився нижче й помчав швидше. Брудний гравій, яким було посипано дорогу, що пролягала буквально в декількох сантиметрах від водостоку, гальмував рух.
Доїхавши до перехрестя, Термінатор мусив уповільнити рух й оглянути дорогу обома очима, що траплялося тільки у виняткових випадках, — для підстраховки. Йому довелося використати своє унікальне відчуття швидкості й інерції, щоб не зіткнутися з мікроавтобусом. Мотоцикл дивом проскочив на волосинку від нього. Спробувавши знову зафіксувати ціль, Термінатор з’ясував, що вона зникла. Швидко просканувавши водостік унизу, він нічого в ньому не знайшов.
Але робот вловив високочастотні звуки мотоциклетного мотора. Швидко просканував простір. Мотоцикл проїхав приблизно півквартала вулицею, перпендикулярною до водостоку, і тепер вирулював на стоянку біля Пасажу, масивного чотириповерхового торговельного комплексу.
Термінатор плавно обігнав кілька машин, їдучи з меншою швидкістю, і приготувався до вирішальної зустрічі.
Джон проштовхувався крізь юрбу в салоні гральних автоматів. Від дешевих звукових ефектів позакладало вуха. На моніторах зображувалися в мініатюрі всілякі сцени масового знищення. Тім саме вибув зі гри під назвою «Прибульці», коли побачив друзів. Джон кивнув кільком знайомим з коледжу і став за спиною якогось підлітка, що грав у «Війну в пустелі»: усі його винищувачі Ф-14 уже було збито. Джон готувався до атаки.
Він у цій справі собаку з’їв.
Коли остання ракета вибухнула, закидавши все навколо градом уламків, і на екрані засвітився напис «гру закінчено», Джон сів за пульт і опустив у щілину жетон. Потім потяг на себе ручку, і «земля» одразу вислизнула в нього з-під ніг. Джон насупився й зосередив усю увагу на екрані. Перша ракета налетіла зненацька, але він устиг відреагувати і, шугонувши вниз, уник вибуху. Потім з’явилася друга. Джон вистрілив з гармати, розташованої на крилі, і від ракети залишилося мокре місце.
Гра була нескладною.
Коли Термінатор зупинився на стоянці поруч з ескалаторами, двигун «харлея» гуркотів на всі заставки. Маленька Джонова «хонда» красувалася посеред великих мотоциклів. Термінатор припаркував «харлей» і вимкнув двигун.
Поліціянта Остіна підхопило людським потоком. Пасаж цього суботнього дня було вщерть набито покупцями різного віку. Поліціянт вдивлявся в обличчя хлопчаків, заклопотано шукаючи потрібного йому. Показав фотографію дітлахам біля піцерії «Перрі» на другому поверсі. Ті знизали плечима. Остін помітив, що охоронець дивиться на нього з цікавістю. Зваживши всі «за» та «проти», він попрямував до нього і теж показав знімок, попросивши допомогти знайти хлопчика.
Джон, що стовбичив у залі гральних автоматів, з головою поринув у гру «Ракетна війна» — він вигравав з великим рахунком. Коннор спритно відбивав напад ворожих міжконтинентальних ракет з багатьма боєголовками. Вони сипалися на нього градом. Три… ні, чотири… ні, п’ять штук одночасно! Джон намагався реагувати якнайшвидше, але навіть йому це було не під силу. Над світом, що злетів у повітря, розрослася біла хмара, схожа на гриб.