Але з іншого боку до нього швидко наближався лягавий, на ходу дістаючи свій пістолет — «беретту» — і цілячись просто в Джона!
Хлопчик озирнувся і побачив десь на рівні своєї голови чорне дуло. Він ще ніколи в житті не опинявся у такій скруті. Моторошні, криваві сцени безглуздих убивств, жахіття, що багато років поспіль мучили його вночі, перетворилися на реальність. І Джон опинився в самому центрі цих жахів!
Усе скінчено…
Аж раптом сталося щось дивне.
Термінатор тихо мовив:
— Лягай.
Джонові це припало до душі, і він миттю гепнувся на підлогу.
Вистріл пролунав у нього над головою.
Джон озирнувся і побачив, що незнайомець поцілив лягавому в груди. Це сталося тієї миті, коли поліціянт натискав на курок. Його кулі зрикошетили в стелю. Не давши лягавому знову націлитися, незнайомець всадив у нього ще одну кулю.
І ще!
Він стріляв, з кожним пострілом роблячи крок уперед і відтісняючи поліціянта у кінець коридору. Крові Джон не бачив — щоразу, коли кулі влучали в поліціянта, на всі боки розліталися бризки хрому. Удари пострілів злилися в один різкий, голосний гул.
Потім настала дзвінка тиша.
Джон сів на, підлогу і, затамувавши подих, дивився на труп в іншому кінці коридору.
Поліціянт лежав на спині й не ворушився.
На Джона впала тінь, він задер голову й побачив, що над ним стоїть незнайомець. Але він дивився не на Джона, а в кінець коридору. Джон теж обернувся.
Лягавий повільно підвівся.
Джон насупився, вирішивши, що зараз почнеться нове жахіття.
Поліціянт звівся на ноги, немов він усього лише впав, немов не в нього щойно всадили п’ять куль десятого калібру. Джон анічогісінько не розумів.
Натомість Термінатор одразу все збагнув. Він схопив Джона за куртку, притулив до грудей і повернувся спиною до поліціянта, що вмить відкрив вогонь. Лягавий холоднокровно натискав на спусковий гачок, та з такою швидкістю, що, здавалося, у нього в руках не пістолет, а автомат. Кулі дев’ятиміліметрових набоїв відскакували від спини Термінатора, залишаючи на мотоциклетній куртці криваві дірки.
З кімнати відпочинку визирнув переляканий чоловік. Він потрапив просто на лінію вогню і відразу впав, немов підкошений. Потім у «беретті» скінчилися набої.
Переляканий Джон оглянув себе і з полегшенням відзначив, що він не поранений. Усі кулі влучили в цього недоумка. Але він чомусь навіть не писнув. Здивований Джон дивився на його криваві рани, але чоловік підняв його одною рукою й увіпхнув до кімнати електриків. А сам пожбурив геть пістолет, у якому скінчилися набої, і рушив до поліціянта.
Лягавий теж кинув порожню зброю. Вона вдарилася об підлогу. Остін спокійно й швидко витяг іншого пістолета й клацнув запобіжником.
Термінатор був від нього за двадцять футів. Він невблаганно наближався. Поліціянт відкрив вогонь. Кулі влучали кіборгові в груди, здіймаючи численні фонтанчики крові. Але Термінатор ніяк на це не зреагував. До поліціянта лишалося десять футів. Бах! Бах! Бах! Бах!
Ані поліціянт, ані Термінатор не змінилися в обличчі Аж ось у пістолеті знову скінчилися набої, і Термінатор зупинився за два фути від поліціянта. З секунду вони очікувально дивилися один на одного. Кіборг був вищим за свого сухорлявого, одягненого в поліцейський однострій супротивника. Здавалося, він міг переламити його навпіл, як сірник.
Термінатор зробив мультисканування і миттєво визначив, що то за ворог перед ним. Але в нього бракувало технічної інформації про цей вид роботів, їхні основні переваги й вади. Людина, що поспіхом складала цю програму, розраховувала лише на власну пам’ять. Кіборг перебрав тактичні можливості, по дюжині на секунду, але так і не зумів прийняти рішення. Зате він зрозумів, що варто дотримуватися наступальної тактики. Вибивши в поліціянта зброю, Термінатор стис його у своїх могутніх обіймах, але Остін виявився навдивовижу сильним.
Джон висунувся у двері й широко розплющеними очима дивився, як суперники гамселили один одного об стіни коридору. Перегородка не витримала цих ударів і проломилася.
Поліціянт був набагато нижчим, але він підняв Термінатора в повітря, немов іграшку, жбурнув у пролам стіни і кинувся слідом за ним.
Джон сидів на підлозі, скулившись зі страху. Аж раптом щось змусило його підхопитися й побігти геть. Йому підламувалися ноги, але він чув крізь стіну глухі удари, і це здесятеряло його сили. Джон розчинив двері і вибіг на автостоянку.
Галереєю першого поверху йшов охоронець, усе ще вишукуючи в юрбі підозрілого хлопчиська, фотографію якого йому показав поліціянт. Раптом звідкись згори пролунав розкотистий тріск. На підлогу посипалося дощем бите скло. Люди залементували. Охоронець закрутився, спритно ухиляючись від уламків, що втикалися в підлогу, як шпильки в подушечку. Він спробував розстебнути кобуру й витягти свій револьвер. Коли ж охоронець знову поглянув угору, то побачив, що з третього поверху падає чоловік. Той грюкнувся об підлогу, немов мішок із сирим цементом.