— Ні!!!
Накрив кристал рукою. Тільки це могло її зупинити! Сара ледь не розтрощила йому пальці.
— Не заважай, Джоне!
— Ні! Не вбивай його!
— Він же річ, Джоне. Він не людина!
— Нехай річ! Але він нам потрібний!
Джон так і не прибрав руку.
— Нам буде краще без нього.
— Але ж він — єдиний наш доказ про майбутнє… Про майбутню війну і все інше!
Сара завагалася. Хлопчик має рацію. Але вона все ще відчувала відразу до речі, схожої на ту, яка вбила Кайла Різа.
— Я не довіряю йому! їх майже неможливо вбити. Повір мені, Джоне, мені це відомо. Нам більше не випаде такої нагоди!
— Послухай, мамо, якщо мені насправді судилося стати колись цим самим лідером, тобі б варто хоч іноді дослухатися до моїх ідей. Якщо навіть ти не будеш слухатися, кому я буду потрібен?..
Він виграв. Сара відчула гордість за сина. Джон зрозумів, що в його стосунках з матір’ю настав перелом. Побачив це в її очах. Скільки років зі шкіри пнувся, щоб відповідати образу, який вона сама створила, але ще жодного разу йому навіть це вдалося просто їй догодити. І ось зараз хлопчик зрозумів, що влада відтепер переходить до нього. У Сариному погляді з’явилися ніяковість і невпевненість, яких Джон до цього не помічав. І причиною всього був він. Сара зрозуміла, що істина за сином. Джон поволі забрав руку з кристала і зробив крок назад. Нехай сама вирішує.
Так Джон подолав ще одну сходинку на шляху до своєї майбутньої слави.
Сара все ще була розлючена. Розум підказував їй: кинь кувалду. Серце говорило: розбий кристал, вдар по ньому. І вона вдарила. Тільки в кількох дюймах від ЦП.
— Що ж, нехай буде по-твоєму! — тільки й сказала вона.
Джон схопив мікросхему й уважно її вивчив, як дитина, наморщивши чоло. Він знайшов те, що шукав. Узяв шпильку, переключив ледь помітний перемикач, поставив ЦП на позицію «писати». Скривившись від огиди, обережно засунув пластинчасту схему назад в отвір на заляпаній кров’ю черепній коробці Термінатора.
Кіборг повернувся до життя з новим спалахом статичної електрики в нескінченній за часом пітьмі. Для Термінатора це виявилося усього лише короткочасною перешкодою-імпульсом: його загальна свідомість не згасла. Він бачив на екрані цифрові зображення Сари й Джона за своєю спиною. Самосканування не визначило жодного ушкодження. Усі системи функціонували нормально. Хіба що годинниковий механізм показував, що робота зайняла в них часу більше, ніж потрібно.
— У вас виникла якась проблема? — запитав Термінатор.
Джон невпевнено подивився на Сару і всміхнувся кіборгу.
— Жодних проблем. Усе гаразд!
Сара сиділа в темряві, схрестивши по-турецьки ноги й обперши спину на стіну. У неї на колінах лежав кольт. Сара дивилася на сина, який міцно спав на задньому сидінні шпитальної машини.
Глибина дитячого сну невимірна. Усі жахіття минулого дня перетворилися на слухняних чудовиськ або ж обернулися на кумедні пригоди. Їй ще ніколи так сильно не кортіло виспатися. Стогнало все тіло, у суглоби, здавалося, насипали піску. Їй би добряче попоїсти і поспати годин із двадцять без жодних сновидінь.
Проте Сарині очі були широко розплющені.
З ними Термінатор.
Він мовчки стояв біля вікна, освітлений місячним сяйвом, і вдивлявся в темряву ночі. Нерухомий, немов манекен. Лише очі рухаються, спостерігаючи за випадковими машинами.
Відданий вартовий-машина.
Тепер його видно краще. І взагалі — в кімнаті стало світліше. Напевно, до заправки під’їхала машина. Сара випросталася, рука стиснула кольт. Але враз розслабилася. Це настав ранок. «Напевно, я задрімала, — перелякано думала Сара. — А цей чортів робот так і застиг у тій самій позі. Доки я спала, він міг зробити усе, що завгодно!»
Сара дарма картала себе. Вона задрімала від нервового виснаження, але її мозок було налаштовано на тривогу. Варто було б Термінаторові поворухнутися, і вона б почула. І що далі?..
Вона ледве підвелася. Нестерпно боліло плече. Так, це тижні на два, а сили танули. Сара пошкандибала до Джона і труснула його за плече.
Джон розплющив очі й побачив у досвітньому напівмороку схилене над ним обличчя матері. Він усміхнувся від щастя, але відразу побачив, яка мати змучена. Усмішка згасла, обличчя Джона стало суворим.
— Світає. Час вирушати, — так само спокійно, як Термінатор, сказала Сара.
Джон і кіборг пройшли до старенького мікроавтобуса «шевроле», що стояв за гаражем. Сонце лише починало свою подорож безхмарним небом. Повітря було чистим і свіжим, волосся й одяг тріпало сильним вітром. Десь зовсім близько шаленіла буря. День обіцяв бути довгим і спекотним.