Пригода з мотоциклом не стала для Сари несподіванкою. Підштовхуючи заглохлий мотоцикл до бордюру, вона зрозуміла, в чому річ. Учора ввечері, повертаючись з бібліотеки, вона забула наповнити бак бензином. Молодець, нічого не скажеш! Ну добре, спізниться на декілька хвилин. Сара докотила мотоцикл до заправки. З цього й почалася того дня низка її запізнень.
Перший урок у п’ятницю без пригод у неї не відбувався. Професор лінгвістики Міллер часто затримував її після занять через спізнення.
Наступна неприємність чекала на дівчину на уроці психології. Род Сміт був одним з небагатьох у коледжі, хто зрозумів, що заняття з психології відвідують найкращі дівчата коледжу. Він ув’язувався реп’яхом за всіма дівчатами у групі. Окрім Сари. Сьогодні їй неабияк поталанило.
Містер Сміт сидів трохи позаду, демонстративно розглядаючи голі ноги. Сара вилаяла себе через те, що не одягла джинсів. Але ж день був таким теплим! Так приємно відчувати шкірою легкий подих весняного вітерцю, коли мчиш мотоциклом.
Род нагадав їй, сам про те не знаючи, про неписаний закон цивілізованих джунглів. Якщо одягаєш міні-спідницю, сукню з глибоким викотом або шорти, то чоловіки мають повне моральне право витріщатися на те, що сама їм показуєш. Вона вирішила проігнорувати Рода. Цілком його забути вона не змогла, але, принаймні, він перетворився на маленьку, дошкульну скіпку, що засіла в далекому кутку свідомості. До завершення лекцій.
Після заняття містер Сміт поплентався за Сарою, разом із нею вийшов у двір, набридаючи своєю балаканиною. Сара не дослуховувалася до того, що він казав. Його самовпевнений, настирливий тон сказав їй набагато більше. Род і сам, швидше за все, не розумів того, що наплів, а тому скінчив свою промову сакраментальною фразою:
— Ми мали так мало часу. Добре було б пізнати один одного краще!
Сара зупинилася й поглянула Роду в обличчя. По очах вона зрозуміла, що справа не в ній, Сарі Дженет Коннор. Якби на її місці трапилася будь-яка інша студентка, його азарт мисливця анітрохи б не зменшився. Вона для нього всього лише одна з багатьох. «Найрозумніше з його боку — дати мені спокій, — подумала вона, — але сам він не здогадається цього зробити». Сара сказала:
— Роде, мені дуже цікаво, як ти виглядаєш ззаду, рухаючись у зворотньому напрямку.
Міс Коннор не сподівалася, що її слова справлять враження бомби, яка щойно вибухнула. Містер Сміт почервонів, знітився, розгубив увесь свій апломб і з побитим виглядом затрюхикав геть.
З її боку це був Учинок, жодних сумнівів. О господи! Вона не передбачала, що це на нього так вплине. Можливо, він все-таки має до неї почуття? Сара підійшла до мотоцикла й побачила пробиту шину. Вона гукнула Рода, намагаючись лагідно йому усміхатись, і той розквітнув. За хвилину містер Сміт уже порпався з колесом.
Доведеться розрахуватися за його шляхетність. Він розумів це не гірше за неї. Упоравшись, обтер долоні об джинси й обійняв її за талію.
— Я знав, що ти дозрієш, — промурмотів він, пригортаючи її до себе.
Усе зіпсував! Огидна посмішка — класичний взірець неприхованої чоловічої хтивості — дуже не сподобалася Сарі. Вона не витримала й розреготалася йому просто в обличчя.
Проводжаючи Рода очима, Сара усвідомлювала, що нажила собі ворога. «То й нехай, — подумала вона, стрибаючи на мотоцикл, — день лише розпочався».
Міс-Коннор їхала на роботу й тішила себе думкою, що спізниться лише на декілька хвилин. Усіх невдач цього ранку, який чорною сторінкою ввійде до історії життя Сари, вистачило б з гаком, щоб умилостивити богів. Але є часи, коли боги прагнуть більших жертв.
Майк та Лінда опинилися біля самого краю тротуару. Суперечка між ними сталася через іграшкову вантажівку. Майк ображено твердив, що вантажівка його. Лінда ж слів не витрачала. Вона вихопила іграшку з братових рук. Їй було дев’ять, Майкові сім. За допомогою цієї машинки з відкидним кузовом Майк здійснював розкопки в саду місіс Сари Ен Коннор. Лінда підкралася до нього й вихопила машину.
— Мама не дозволяє тобі тут бавитися!
Майк завзято тягнув предмет суперечки до себе.
— Ти ж не мама!
Лінда відповіла:
— Мама сказала, ти повинен слухатися мене, коли вона йде до крамниці!
Майк кинувся до сестри та вдарив по іграшці. Вантажівка викотилася на проїжджу частину.
— Ну, Майку, ти…
Не слухаючи сестри, хлопчик побіг за відвойованим добром.
На вулиці з’явилася машина. Вона рухалася повільно, водій вдивлявся у номери будинків. Лінда метнулася до Майка, потягла його назад.