— Зачекай, дурнику! Машина!
Майк щосили пручався. Автомобіль і далі неквапом наближався.
— Проїжджай, проїжджай! — нетерпляче наказав хлопчик водієві.
Майк та Лінда з подивом побачили, що водій пригальмував і спрямував машину вузькою доріжкою між двома будинками — їхнім власним та сусідським. Бідолашна іграшка, потрапивши попід колеса, перетворилася на пластмасовий млинець.
Перелякані дітлахи принишкли. Лінда позадкувала, Майк від обурення заціпенів. З машини вийшов і протупав повз них страшний велетень з казки про бобовий стручок. Лінда міцно пригорнула братика до себе. Велетень, не глянувши в їхній бік, попрямував до дверей Коннорів. Голосно постукав. Невеличкий шпіц гавкнув на нього для годиться і вирішив про всяк випадок сховатися. Прибулець не звернув на це уваги. Йому була потрібна Сара Коннор.
Жінка прочинила двері на ланцюжку, лякливо подивилася на дивного візитера.
— Сара Коннор? — навпрямки спитав Термінатор.
— Так, — відповіла вона.
Термінатор з усього маху пхнув двері, які впали та збили з ніг господиню, витяг кольт і встановив лазерний приціл. Червоний промінчик затанцював на лобі скуленої на підлозі місіс Сари Ен Коннор. Блискавичний спалах засліпив її. Більше вона нічого не побачила. Куля увійшла на два сантиметри над правою бровою.
Термінатор вистрілив їй у груди. Ще і ще. Доки не розрядив магазина. Лунання пострілів змішалося із жалісним завиванням шпіца на ґанку. Термінатор схилився над тілом і гострим, неначе бритва, довгим ножем розпанахав ногу жінки від гомілки до коліна.
Майк підбіг до дверей сусіднього будинку й закляк на порозі. Його свідомість не здатна була осягнути все жахіття кривавого кошмару, що відбувався на його очах. Хлопчик любив мультики, особливо «Том та Джері». Він заходився з реготу, коли Джері закидав всіляким мотлохом Тома, і кіт розпластувався на підлозі, неначе розчавлена величезною машиною Майклова вантажівочка. Щоправда, в мультикові все незабаром ставало на свої місця, і розплющений Том знову перетворювався на пухнастого кота. А місіс Коннор не бажала підводитися. Вона не ворушилася, і килим попід нею насочувався червоною рідиною. Такого Майк ще не бачив жодного разу. Лінда підійшла до нього тієї миті, коли Термінатор батував убиту жінку так само неквапом, як нарізають ростбіф. Лінда вхопила брата за руку і щодуху чкурнула геть.
Термінатор постояв над знівеченим трупом. Він не знайшов того, на що сподівався. Ідентифікація об’єкта дала негативний результат. Він обміркував план подальших дій, сховав зброю і вийшов з будинку.
Діти, затамувавши подих, спостерігали за ним з вікна свого зачиненого на всі замки помешкання. Коли машина від’їхала, дівчинка зайшлася плачем. Майк нічого не второпав, окрім того, що його іграшку зіпсовано остаточно, і жалібно повторював:
— Дядечко зламав мою вантажівку!
Усі події тривали дві, щонайбільше, три хвилини і вже втрачали реальні обриси. У цій смерті, наглій, жорстокій і безглуздій, ще ніхто б не розгадав таємного, до часу недоступного людям значення.
Щодо Майка з Ліндою, то їхньому батькові ще доведеться протягом кількох років сплачувати чималеньку суму лікарям-психіатрам. На жаль, і це дітям не зарадить.
Сара щодуху мчала своєю «хондою» крізь насичену полудневу спеку. Розпечений смог перетворив автостраду на хитке марево, з якого раз по раз виринали неприродно яскраві щити реклами та вказники шляху. На стоянці поблизу ресторану «Біг Джеф» вона ланцюгом прикріпила мотоцикл до стовпчика біля ляпувато розфарбованої фігури самого Біг Джефа в кухарському ковпаку. Веснянкуватий гіпсовий здоровань на радість усім товстим дітлахам з хижою посмішкою підносив до рота величезний гамбургер. Краплина гірчиці назавжди застигла на синтетичній булці.
Звична метушня обідньої перерви сьогодні загрожувала «Біг Джефові» справжнім розгардіяшем. За секунду до того, як черговий клієнт підводився з-за столу, залишаючи мальовничий натюрморт з недоїдених шматків та брудного посуду, підбігав моторний хлопчина-прибиральник і починав ретельно наводити лад. Стурбовані офіціантки бігали поміж столиками, і навіть солідні на вигляд відвідувачі занадто швидко трюхикали до туалету.
Відеокамера, прилаштована над дверима з табличкою «Адміністрація», стежила за обідньою залою. Сара скривилася, проходячи повз них, і тут-таки зіткнулася з офіціанткою Ненсі Дайзен, гладкою темношкірою напівфіліппінкою-напівірландкою.