Різ угамував нестримне самовбивче бажання тікати, якнайглибше закопавшись у смердюче місиво. «Страх — це смерть, — сказав він собі. — Не панікуватимеш — житимеш».
Відеозв’язок із командним пунктом перервався. Добре, що хоч лишилися навушники та мікрофон. Радіо донесло до Різа гарячковиту багатоголосицю бою: уривчасті команди, гуркіт стрілянини, зойки поранених та відчайдушні благання.
Кайл озирнувся. З його дванадцяти бійців живим залишався один. Капрал Ферро. Худорлява виснажена дівчина-сапер. Нещодавно їй виповнилося п’ятнадцять років. Вона ні на крок не відходила від командира, неначе вбачала в ньому надію на порятунок.
На темному тлі нічного неба промайнула хижа тінь. Башта Мисливця-Вбивці. Промені прожекторів ретельно прочісували руїни будинків. У бойовому випромінювачі Різа «вестінгауз-М25» залишався ще один плазмовий заряд. Він вирішив стріляти. Хоча б розтрощити цій наволочі відеокамери! Націлився й пустив розряд плазми високої енергії. Надчутлива оптика МВ барвистим віялом розсипалася на друзки.
Різ та Ферро встигли випорснути з-під руїн за мить до того, як залп у відповідь зруйнував їхню схованку. Різ вивів з ладу одну відеокамеру. «Нічого, я все одно доб’ю тебе!» — прошепотів він.
Події відбувалися в шаленому темп} кіноплівки, пущеної з високою швидкістю. Він ледь не перечепився через мертве тіло. Десятирічний хлопчик стискав старенький М-16, скляні очі дивилися в небо. Цвинтар тіл! Хто у формі, хто просто в лахмітті. Жінки, старі, діти…
Нищівний вогневий вал прокотився від Рексфорда до Шернборна, випалюючи все на своєму шляху. Різ каменюкою скотився у бліндаж, ущерть набитий знетямленими людьми. Руки стискають зброю, хтось хлипає або стогне. Трапляються й діти.
Але якого біса вони тут сидять? Територію слід повністю звільнити від людей, щоб забезпечити цілковиту свободу для підривників. Різ ще не поквитався з Мисливцем-Убивцею!
— Де ваш командир? — крикнув він.
Відповідь читалася на обличчях: лишився нагорі. Загинув у полум’ї або під колесами танка.
— Забирайтеся звідси! Мерщій!
Ніхто не поворухнувся. Переляк паралізував їхню волю до опору. Різ підштовхував їх, змушуючи підвестися:
— Ну ж бо, тікайте! Частина перегруповується у дванадцятому бункері…
Люди почали вистрибувати з бункера, кудись бігли. Ніч поглинула їхні постаті, але Різ не був певний, що вони дістануться вказаного пункту.
Визирнувши з бліндажа, він оглянув місцевість. Де ж ця бісова машина? Наступної секунди бліндаж накрило вибухом. Непомічений Кайлом Мисливець-Убивця здійснив влучний плазмовий постріл. У повітря здійнялися дошки, каміння, клапті брезенту. Вибуховою хвилею Різа пожбурило на бетонне перекриття, і він знепритомнів.
Отямився Кайл у глибокій вирві, голова тріщала від нестерпного болю. Над ним схилилася Ферро. Вона щось кричала, вказуючи на його каску, але йому забило памороки, він нічого не чув. Стягнув каску. Он воно що! Проламана. Відкинув її геть, одягнув навушники. «Що ж ти там загруз, немов шматок лайна? Давай, шквар сюди!» — по думки покликав він ворожу машину.
Вони з Ферро поплазували під захист бетонної брили, що стирчала на місці зруйнованого будинку. Гору уламків спочатку освітило мертве світло прожекторів, потім з’явилося сталеве одоробло. Гармати на баштах розмірено оберталися, поливаючи все у радіусі кількох миль нищівним вогнем.
Різ потягнув ранець, що висів за плечима у Ферро, дістав дві циліндричні протитанкові міни. Мисливець-Убивця був уже так близько, що якби не безугавний гуркіт, то вони почули б скрегіт потужних гармат, що оберталися навколо своєї осі. Різ глибоко вдихнув. Пальці автоматично намацали корпус міни. Зняти з запобіжника! Бойова машина перебувала в кількох ярдах від них. Гудіння двигунів перетворилося на розкотисте виття. Різ бачив лише гусениці ворожої машини, усе інше для нього не існувало. Здохни, гадюко!
Він метнувся з тіні на освітлений простір і поклав снаряд на шляху машини, яка сповільнила хід і почала незграбно розвертатися. Сховавшись за купою каміння, Різ краєм ока побачив, як Ферро заточилася й ледве не впала, але міни з рук не впустила. Таймер на вибуховому пристрої вже-почав відлік часу.
— Кидай негайно! — щосили заволав Різ.
Каркас будівлі затуляв від неї машину, тому капралові слід було вибігати зі схованки й кидати міну під щільним вогнем ворога. Усе зіпсувала! Ферро поглянула на свого командира. Вона й сама розуміла, що згаяла час. Дівчина видерлась на бетонну плиту й, випроставшись на повен зріст, пожбурила снаряд у ходову частину. Ферро не встигла пригнутися, як полум’яне лезо шмагонуло їй по грудях. Дівчина впала, навіть не зойкнувши. Тіло її перетворилося на кривавий згусток, бризки крові заляпали Різові обличчя та руки. Він навіть не торкнувся того, що лишилося від Ферро. Про дівчину він пригадає пізніше.