… Я сама бачила, як мрець ожив…
Думай, Capo, думай. Ти мусиш відшукати розгадку!
… Він ішов, стікаючи кров’ю…
Бо якщо тобі не пощастить розгадати цю таємницю…
… Він ішов схопити тебе, Capo.
Ти просто збожеволієш.
Але, можливо, Різ зовсім не такий шалений, як здається?
Її тіло наливалося свинцем.
— Ти можеш його зупинити? — тихо спитала вона.
— Можливо, — відповів він. — Але я недостатньо озброєний для цього.
Машина Термінатора повільно рухалася, тримаючи курс на Массачусетс. Він прочісував темний простір подвійними камерами інфрачервоного випромінювання. Його випромінювачі пронизували порожні салони припаркованих машин. Термінатор намацував ціль.
Крізь шум перешкод у радіоприймачеві пролунав голос диспетчера.
— До всіх постів! До всіх постів! Підозрювану машину помічено на автостоянці в Колбі…
Термінатор негайно розвернувся посеред вулиці, зачепивши бортом червоного «фольксвагена», в якому п’ятеро добряче захмелілих тінейджерів поверталися з концерту Ван Халена. «Фольксваген», притиснутий до пішохідної доріжки, не знижуючи швидкості, виїхав на тротуар та врізався у старий дуб, від чого передню частину автомобіля зім’яло, немов бляшанку.
— Матері твоїй так! — відчайдушно зарепетував підліток-водій. — Цим лягавим замало того, що вони без кінця тебе допікають! Тепер ще й тачку факнули!
Прикладом «ремінгтона» Різ садонув блок запалювання чималого «кадиллака-ельдорадо». З третьої спроби кермова колонка розламалася. Кайл відкинув геть циліндр і вправним рухом завів двигун, дав йому прогрітися й вимкнув. «ЛТД» вони з Сарою залишили внизу й прокрадалися посеред машин, доки Різ не знайшов цієї.
На першому поверсі біля «седана» вже роїлися, немов чорно-білі джмелі, патрульні машини. Серед метушні ніхто не звернув уваги на автомобіль, за кермом якого перебував чоловік, жодним чином не причетний до поліції.
Промінь прожектора вдарив у переднє скло «кадиллака». Різ та Сара припали до підлоги. Ритмічне гудіння двигуна машини посилювалося, неначе вона під’їхала до них впритул. Утікачі заклякли, притиснувшись одне до одного, але світляна доріжка перекинулася на сусідні машини.
— Чому саме я? — тихо спитала Сара. — Навіщо йому мене вбивати?
Різ наблизив губи до її вуха. З чого розпочати? Як пояснити людині з минулого, що станеться з усіма за сорок років?
— Це довга історія, — зрештою вимовив він.
— Все одно, розповідай!
Різ трохи відсунувся. Запах й волосся заважав йому думати.
— Згодом у вас тут розпочнеться війна. Атомна війна. І все це, — Кайл обвів рукою машину, маючи на увазі міста, країни, увесь світ, — загине.
Сара зазирнула Різові в очі і зрозуміла, що він сказав правду. Війна сталася. Чи то станеться? Вона відчула невідворотність у його рухах, словах, інтонації… Сара не ворушилася. Різ продовжив:
— Вижило небагато. У деяких районах земної кулі. Ніхто не знав, що спровокувало ядерний удар.
Він допитливо поглянув їй в обличчя. Чи розуміє? Чи вірить?
— Війну розпочали машини.
— Не розумію.
— Захисна комп’ютерна мережа. Наймодерніша система, якій цілковито довіряли військові. Вона контролювала всі розробки та випуск озброєння. Працювала, кажуть, бездоганно. Принципово інший рівень інтелекту. Система побачила в людях пряму загрозу для свого існування і в лічені хвилини вирішила долю людства. Цілковита ліквідація!
Різ змовк. Кинув миттєвий погляд на Сару, ніби оцінюючи її враження від почутого. Коли заговорив знову, його голос уже втратив попередню суворість.
— Війни я не пам’ятаю. Народився вже після неї. Важке було дитинство, голодне. Крилися в руїнах. Ховалися від летючих Мисливців-Убивць…
— Від чого ховалися?
— Летючі Мисливці-Вбивці — це пошукові машини серійного виробництва. Машини та зрадники-люди, що перейшли на їхній бік, зганяли тих, хто вижив, на роботи або ув’язнювали до концтаборів для подальшого використання…
Різ закотив по лікоть рукав своєї сорочки. Сара увіп’ялася поглядом у десятизначний номер на шкірі, попід яким було наколото вертикальні тонкі рисочки, схожі на касовий код товару у великих супермаркетах. Дівчина обережно провела пальцем по руці.