— Постав себе на їхнє місце. Що їм лишається думати?
— Я поки що не на їхньому місці, а на своєму, — спокійно відповів Різ.
— Тоді переконайте мене, що вони помиляються, — запропонував Сілберман.
Різ відвернувся й знову почав лічити дірочки на плиті.
Сілберман не мав і гадки відступати. Треба підкинути дещо з розповіді цієї Коннор, можливо, вдасться про щось довідатися.
— Добре, — мовив він. — Поговоримо про ваше завдання. Ви з ним не впоралися. За кілька хвилин Сара Коннор вийде звідси. Вона, але не ви. Ви залишитеся тут. Ви вже поза грою. Ось про що варто подумати.
— Навіщо? — холодно запитав Різ.
— Бо ви їй не дуже допоможете, лишаючись прикутим до стільця.
Сілберман відчув — крига скресла. Нехай хлопець думає, що він, Сілберман, вірить його вигадкам. Прикинувшись, нібито він стурбований долею Різа, Сілберман нахилився до затриманого.
— Відкрийтеся, можливо, я переконаю їх ужити потрібних заходів безпеки. Допоможіть мені, і я допоможу вам.
— Ви не здатні її захистити, — сказав Різ.
— А ви?
Спалахнувши, Різ поглянув на товстуна-психолога. Гнів поступився місцем почуттю провини, бо товстун правий — він усе зіпсував. Сілберман і далі шулікою кружляв над своєю жертвою.
— Варто приховати якийсь важливий факт — і Сара може опинитися в скрутному становищі. Допоможіть нам!
Так, потрібно погоджуватися: якщо він їх переконає, вони допоможуть йому зупинити Термінатора.
— Я розповім усе, що знаю.
— Чудово! Ви справжній солдат. — Сілберман дозволив собі переможно усміхнутися. — У якому підрозділі ви воювали?
— У сто тридцять другому, під проводом Перрі. З двадцять першого по двадцять сьомий роки…
— Ви маєте на увазі двадцять перше століття? — увірвав його Сілберман.
Ось воно як! Він і не сподівався на таке!
У сусідній кімнаті поринув у роздуми Трекслер, намагаючись вибудувати єдине ціле з уламків головоломки. Що стосується Буковина, то той поринув у кайф — це все одно, що спостерігати за дівчатами в душі. «Ви маєте на увазі двадцять перше століття?» — почули вони запитання психолога.
Трекслер припинив жувати гумку й наблизився до скла.
— Овва! — форкнув Вукович.
Різ поглянув у дзеркало — він розумів, що за ним стежать, потім знову на Сілбермана.
— Так, — відповів він. — Доки тривали бойові дії в Орегоні та Нью-Мексико. Потім мене перевели до служби розвідки й безпеки, під керівництво Джона Коннора.
— Хто є вашим ворог. ом? — запитав Сілберман.
— Небесна Мережа. Це комп’ютерна система оборони. Її розробила для системи протиповітряної оборони група «Кібердайн».
— Зрозуміло, — Сілберман із серйозним виразом кивнув і щось занотував. Це не просто добре, це — саме те!
— Вони заслали сюди свою бойову одиницю, Термінатора, щоб перешкодити Джонові Коннору, — пояснив Різ.
— Себто як перешкодити? — запитав Сілберман.
— Перешкодити йому з’явитися на світ.
Сілберман задумливо почухав щоку, зазирнув у звіт і швидко переглянув деякі рядки з розповіді Сари Коннор.
— Цей комп’ютерний центр вважає, що здатен перемогти, якщо знищить матір супротивника. Вплив на сучасне шляхом зміни минулого?
— Так.
Вукович за дзеркалом тихо зареготав.
— Ну, від цього Сілбермана здохнути можна!
— Заткни пельку! — буркнув Трекслер, розгортаючи нову смужку жувальної гумки.
У сусідній кімнаті Різ провадив далі.
— Вони не мали вибору, — мовив він. — Ми знищили основну структуру їхньої захисної системи. Ми перемогли! Браги у полон Коннора на тому етапі вже не було сенсу. Небесна Мережа мала єдиний вихід: зробити так, щоб Джон Коннор взагалі не з’явився на світ.
Різ замовкнув. Сілберман відірвався від записів. «Продовжуй», — подумки благав він. Але сам лише посміхнувся й запитав:
— А далі?
— Ми захопили їхню лабораторію, — стомлено вів далі Різ, — та знайшли обладнання, яке дозволяє здійснити стрибок у часі. Але Термінатора вони встигли послати. Я вирушив іа перехоплення, а весь лабораторний комплекс знищили.
— Як же ви повернетеся?
— Я не повернуся — зі спокоєм приреченого відповів Різ. — Повернутись туди неможливо. І потрапити звідти сюди — теж. Нас лише двоє — Термінатор та я.
Пожежною драбиною Термінатор нечутно видерся до свого вікна на другому поверсі. Він намагався не користуватися ушкодженою правою рукою — насамперед слід з’ясувати, чи великих втрат зазнав він у першому бою. Щоб повернутися з місця катастрофи до готелю, кіборгові знадобилася майже година. Перші дві милі він пройшов пішки, дозволивши усім своїм системам працювати на повну потужність, щоб визначити їхній стан. Окрім понівеченої кисті в нього ще повністю запливло ліве око. Зорові функції збереглися, але набрякли прилеглі тканини, і око нічого не бачило.