Її хоче вбити робот, який прийшов із майбутнього. «Власне, не робот, а кіборг», — подумки виправилася вона. Убивча машина в людській подобі пройшла крізь кордон з тридцяти поліціянтів, неначе комбайн пшеничним полем. У нього влучила не одна куля — і хоч би там що. І захистити Сару від цього страхіття здатен лише цей солдат, зовсім ще хлопчик… Так, усі його рухи виважені, але ж, здається, він наляканий не менш за неї.
Вони підійшли до цементної дренажної труби під трасою номер 57, що нагадувала темну печеру з гладкою поверхнею і була цілком придатна для ночівлі. Дно було вкрите зеленуватим смердючим слизом. Сара зморщила носа, але втома перемогла — вона сіла біля стіни напроти Різа. Той, освітлюючи ліхтарем їхнє імпровізоване помешкання, повільно приходив до тями після нічного божевілля. Нарешті він приязно поглянув на неї. Його шепіт сколихнув густу нічну тишу.
— Вас не поранено?
Сара, несподівано для себе, зайшлася сміхом, але тієї ж миті зупинилася. Оглянула себе. Крові немає. Ніде нічого не боліло.
— Ні, зі мною все гаразд, — відповіла вона, потім наважилась додати: — Різе… це все правда. Війна… Все, про що ви розповіли…
Вона вже не питала, а нібито погоджувалася, тому Різ нічого не відповів. Він напружено дивився на дівчину, так само, як нещодавно оглядав місцевість. «Він чекає, коли я заплачу?» — думала Сара. Ні, вона сама собі дивувалася, але чомусь їй зовсім не кортіло плакати. Здавалося, є всі підстави для плачу: незабаром світ збожеволіє, мільйони людей загинуть у муках, спричинених якимось жахливим нащадком комп’ютерів «еппл», але сліз не було, бо поки що цього не сталося.
Не сталося? Тоді звідки взялася ця людина, що сидить напроти? І ця… штукенція, що прагне її знищити — вона вже спровадила на той світ десятки безневинних людей? Сара відчула спиною цементний холод, усередині в неї все теж захолонуло. Якби не Різів стрибок у часі, то вона б теж загинула. І навіть ніхто б не довідався, чому. Міс Коннор цілком беззахисна, і навіть поліція не в змозі її захистити. Сиди й тремти посеред ночі у брудній трубі разом з якимось божевільним хлопчиною в лахмітті, який пройшов крізь сито й решето, зазирав смерті в очі. Але ж урятував її саме він!
— Різе, а як вас звати?
— Кайл.
— Кайле, — мовила Сара тремтячим голосом, — без вас я вже загинула б. Я… хочу вам подякувати.
Різ дозволив собі зазирнути їй у вічі. «Вона дівчина, яких багато, — у черговий раз нагадав він собі. — Моє завдання захищати її. Я роблю свою справу, та й годі».
Як Сара не намагалася, але вгамувати тремтіння не спромоглася — шок минув, і дівчина відчула холод. Різ поклав їй руку на плече, Сара мимоволі відсторонилася. Від його одягу відгонило смердючим потом, але тіло пашіло жаром — вона відчула це навіть крізь плащ, і їй одразу стало тепліше. Сара вдячно поглянула на Різа, який вже вдивлявся у темряву. Він зовсім черствий, усе робить лише з обов’язку. Ну то й нехай, нехай цей їдкий запах… Сара обійняла його руками, пригорнулася до нього. Почула його уривчасте дихання. Його м’язи нагадали їй нагріті металеві зливки. Можливо, він теж кіборг із жахливого майбутнього, де панують самі тільки біль та жах?
— Кайле, а що відчуваєш, рухаючись у часі?
— Яскраве світло. Біль… Не знаю. Неначе наново народжуєшся.
Раптом вона відчула на руці щось гаряче й густе, неначе кава. Сара злякано відсахнулася. Видерла в Кайла ліхтар і посвітила собі на руку. Кров.
— Господи!
— Це я ще там підхопив.
Сара одразу не второпала.
— Підхопив? Себто, вас поранено?
Він кивнув.
— Дурниці. Не хвилюйтеся.
Дівчина посвітила йому на руку. У плащі була невеличка дірка — немов пропалили сигаретою — але все передрам’я просочилося кров’ю.
— Жахіття! Вам потрібен лікар!
— Пусте.
Сара обережно розстібнула на ньому плащ.
— Знімайте!
Різ зняв плаща і з прихованим полегшенням побачив свою рану. Він і сам вважав, що поранений тяжко. Сара уважно оглянула крихітну дірочку в його біцепсі, з якої стирчав шматочок темно-синьої тканини. Просочувалася кров. Коли Різ поворушив рукою, Сара побачила великий вихідний отвір. Протягом останніх годин на її очах сталося стільки вбивств, але лише зараз вона побачила, що робить куля з людською плоттю. Злякано й заворожено Сара дивилася на рану.
Різові потрібна була перев’язка, і зробити це мусить вона — не даремно ж Різ передав їй аптечку першої допомоги. Тоді слід братися до справи. Спочатку рану треба почистити, отже, доведеться її торкнутися. Господи, це все стає аж занадто реальним! В аптечці Сара відшукала бинти, мазь, таблетки, марлю, перекис водню, тампони. Усе це годилося, щоб дати раду із садном на коліні, але не з кульовим пораненням. Узявши ватяний тампон, вона посунулася до Різа ближче. Він захоплено дивився на неї. Сара прошепотіла: