Повстанці захопили лабораторію без жодного пошкодження. Фахівці жваво почали розвантажувати комп’ютерну систему й аналізувати дані. Розуміючи, що комп’ютери за критичних обставин підуть на все що завгодно, Джон вирішив убезпечити сере, використавши технологію Небесної Мережі. Але коли Різ увійшов до камери потужного генератора, то ніхто достеменно не знав, чи здатна людина пересуватися в часі. Тому в 1984 рік міг потрапити не Різ, а його труп — серце могло не витримати надмірного енергетичного навантаження…
— Послухайте, Різе, я ж вас не прохала про це. Я не хочу брати в цьому участі, — здавалося, що Сара цієї миті розридається.
Її волосся було розкуйовджене, одяг перетворився на лахміття. Перед ним звичайнісінька самиця, яка ось-ось розрюмсається, і йому доведеться дбати не тільки про те, щоб зберегти її життя, але й її розум. А йому ж іще й самому треба лишитися живим.
Тут Різ пригадав останнє доручення Джона.
— Capo! — голосно проговорив Кайл. — Ваш син просив дещо вам сказати. Він примусив мене вивчити це все напам’ять.
Різів голос полагіднішав: очевидно, в голосі людини, слова якої він повторював, бриніла любов.
— «Я не мав можливості належно подякувати тобі за ту любов та мужність, яку ти виявила у буремні роки. Я неспроможний змінити щось у твоєму житті, але скажу лише одне: людство не вдасться поставити на коліна. Воно не змирилося з поразкою, і я мав честь очолити повстання. Ти мусиш допомогти нам одержати перемогу. Тобі доведеться виявити силу волі, якої ти в собі ще навіть не підозрюєш. Тобі треба вижити, інакше я ніколи не з’явлюся на світ!»
Різ бачив, що ці слова впливають на Сару, немов бальзам. Йому не хотілося виглядати сентиментальним, хоча, судячи з її реакції, нічого поганого в цьому не було.
Біль у руці вщух. В усякому разі терпіти можна, рухливість зберігалася відсотків на сімдесят п’ять. Можливо, вони все ж таки досягнуть свого? Можливо, їх так ніколи й не відшукають?
Прагнучи підбадьорити Сару, Різ мовив:
— Чудова перев’язка.
Сара втомлено усміхнулася..
— Дійсно? Я це зробила вперше в житті.
Цікаво. Вона все ще не усвідомила покладеної на неї відповідальності. Але щось у ній вже погодилося з тим, що хай там як, але це має статися. До того ж Сара зрозуміла, що у близькому майбутньому на людську цивілізацію чекає загибель, унаслідок чого на Землі пануватиме суцільне жахіття.
Кров, рани… Незліченні людські трагедії. Сара уявила моторошний пейзаж і здригнулася. На думку спало єдине слово — доля.
Таке трапляється, коли береш участь у виставі. Ти можеш зіграти свою роль добре чи погано, але кінець усе одно незмінний. Колись у старшому класі вона грала у виставі, де їй подобався один персонаж. Але щовечора він помирав у третьому акті, і це украй засмучувало Сару. Після цього їй уже не так подобалося грати на сцені. І ще: вона не любила будь-яких згадок про долю.
Над їхніми, головами проторохтіло чергове авто. Це була потужна вантажівка з дизельним двигуном. Різ зауважив, що Сара ледь тримається на ногах.
— Вам слід поспати. Незабаром світанок.
Дівчина сіла поруч, спершись на холодний бетон. Поміж ними ще існувала напруга, і Кайл поклав їй руку на плече. На мить йому здалося, що він усе ще не оговтався після шоку від подорожі в часі. Пригортати цю дівчину було так приємно і природньо, ніби вона була разом з ним усе життя.
Сара вже майже заснула, аж раптом заспівав цвіркун. Різ напружився. Вона із задоволенням зазначила, що, як би смертельно не стомився Кайл, він завжди насторожі. Дивний усе ж таки хлопець, є в ньому щось моторошне. Він, напевне, ніколи раніше не чув цвіркуна. Міс Коннор розслабилася, незважаючи на всі пережиті жахи. Спокійний голос Різа надавав їй упевненості. Хотілося, щоб він говорив безупинно…