Кайл вдихнув холодне ранкове повітря. Уранішнє сонце осяяло дренажну трубу білястим світлом. Сара поворухнулася, щось пробуркотіла. Різ уважно поглянув на неї. Обличчя трохи набрякле, рота розтулено. І вигляд у неї був аж ніяк не королівський, але все одно вона була прекрасною. Пальцем він провів по кінчикові її носа, ледь торкнувся дівочих вуст. За все своє нещасне життя Різові не доводилося торкатися чогось м’якшого та ніжнішого. У грудях немов запрацював мініатюрний пропелер, дихання прискорилося, рука затремтіла. Усе тіло Різа перетворилося на суцільний біль, але йому було глибоко на те начхати. Ліва нога добряче затерпла, заніміла й рука, до якої прихилилася Сара. Це вже казна-що — в його обіймах дівчина, а він ледь її відчуває!
Різ обережно прибрав пасмо волосся з її щоки. Сара зморщила носика, зітхнула. Він відчув тепло її подиху, приємний запах… Спокійно, не варто розслаблятися!
Сара розплющила очі.
— Мені наснився сон… про собак… — стурбовано мовила вона.
Якесь збіговисько моторошних тіней — ось усе, що лишилося в її пам’яті після сну.
— Я вчора розповідав про них… — пояснив Різ. — Вони в нас вишколені, щоб розпізнавати термінаторів.
Почувши про термінаторів, Сара вмить пригадала весь той вир подій, до якого вчора потрапила.
— Господи, — лише й мовила вона. І не тому, що збиралася молитися.
Різ та Сара видерлися насипом на шосе. Над ними шугали птахи, час від часу злітаючи до балки. Негустий туман стелився над полем по той бік насипу. У повітрі буяв важкий ранковий запах вологого листя і трави.
Узявши Сару за руку, Різ просувався схилом. Одразу біля дороги починалися вкриті чагарником пагорби. Принаймні, є де сховатися. По той бік насип підіймався до швидкісної траси 57 і йшов паралельно шосе. Зараз вони переховувалися в гущавині поміж Даймонд Бар та Бріа. Жодного житла в цій зоні не було. Попереду бовванів іще один ряд пагорбів, подекуди обставлених буровими вишками. Біля основи пандусу Різ зупинився.
— Нам потрібна машина, — мовив він. — Стояти на місці небезпечно. — Кайл указав на трасу. — Куди веде ця дорога?
Сара витягла дорожній атлас. Уважно його переглянувши, відповіла:
— Можна потрапити на швидкісну трасу номер п’ять та їхати далі на південь.
Різ і гадки не мав, де вони зараз є, але це його не обходило. Він просто хотів забратися звідси якнайдалі. Коли на швидкісній трасі з’явилася темно-синя «тойота», він витяг пістолета. Але Сара прошепотіла: «Сховай!» Обома руками вона потягла його руку донизу, потім повернулася до траси і підняла догори великого пальця.
Під’їхавши до них, машина трохи зменшила швидкість, але водій тієї ж миті додав газу, а його пасажири, двійко підлітків, вибухнули нецензурною лайкою. Різ схопився за зброю, але Сара переконала його, що існує надійніший спосіб. Він не зрозумів суті церемонії з піднятим середнім пальцем, але вирішив довіритися Сарі. Вона все-таки мати Джона Коннора! За три хвилини з траси з’їхав сірий фургон «шевроле». Водій зупинився, але двигун залишив увімкненим. Сара та Різ підійшли до нього.
— Чи не підкинете? — ввічливо запитала Сара. У вікні з’явилося довге, кошлате волосся, борода, очі та усміхнений рот.
— Певна річ, що підкину, але мені до Ірвіна.
— Ну то й добре, — вдячно мовила Сара.
Різ допоміг їй видертися до кузова. Вони розташувалися поруч із двома витертим шинами, мішком брудного ганчір’я та розламаною коробкою з інструментами. Різ зрадів, що її метод спрацював, інакше на третій раз він вже діяв би на власний розсуд.
За допомогою внутрішнього дисплея Терміна тор перевірив стан системи. Довжелезні стовпчики інформації він порівнював з інфрачервоним зображенням, що надходило з мікролінз в очних ямках. Ушкодження були в межах норми. Ущільнювачі були цілими, гідравліка працювала належним чином. Лише стан зовнішнього шару верхньої плоті був незадовільним.
Відірваний скальп оголив хромований метал, укритий скоринкою закипілої крові. Зі щоки звисав клапоть шкіри. У холодному світлі кімнати виблискували трансмісійні кабелі, завдяки яким кіборг рухав щелепою.
Усе його тіло було вкрите синцями та саднами, деякі з них нагноїлися і смерділи. Вийшла з ладу система кровообігу — кулею дванадцятого калібру розтрощило крихітний пневматичний насос. Найсерйозніші рани та наскрізні кульові отвори Термінатор залатав і заклеїв моментальним клеєм. Але плоть не хотіла зцілюватися. Кімнатою плив огидний сморід гниття. В алеї під відчиненим вікном було кілька смітників, і кімнатою з дзичанням літали мухи.