— Тобто ви хочете сказати, що більше половини наших продуктів зіпсувалося протягом останніх трьох років через порушення вимог до їх приготування? — обличчя Крозьє і далі поперемінно вкривалося то червоними, то білими плямами.
— Так, — сказав Алекс МакДональд, — але також винне, на нашу думку, неякісне запаювання.
— Запаювання бляшанок? — перепитав Фітцджеймс. Його підозри щодо Ґолднера вочевидь не поширювалися на технічний бік справи.
— Так, командоре, — відповів помічник лікаря з «Терору». — Консервування продуктів у бляшанках є недавнім винаходом — і вражаючим відкриттям сучасної епохи, — але за кілька років вживання консервів у їжу ми дізналися достатньо, щоб переконатися: ретельне запаювання швів на циліндричних банках вкрай необхідне для убезпечення їхнього вмісту від псування.
— І люди Ґолднера неналежним чином запаювали ці банки? — запитав Крозьє низьким голосом, що скидався на загрозливе гарчання.
— Такими є десь шістдесят відсотків банок, які ми перевірили, — сказав МакДональд. — Внаслідок неякісного запаювання шви виявилися негерметичними. А негерметичність швів, очевидно, пришвидшила процес гниття нашої консервованої яловичини, телятини, овочів, супів та інших продуктів харчування.
— Але як таке стало можливим? — запитав капітан Крозьє. Він тряс своєю великою головою, як людина, оглушена ударом. — Ми дісталися полярних вод невдовзі після того, як полишили Англію. Я думав, що тут було достатньо холодно, аби зберегти будь-які продукти до Судного дня.
— Аж ніяк, — відказав МакДональд. — Багато з тих двадцяти дев’яти тисяч Ґолднерових банок, що залишилися, просто розірвалися. Інші вже здулися від газів, що виділяються у результаті процесу гниття продуктів усередині бляшанок. Ймовірно, якісь шкідливі випари проникли в банки ще в Англії. Можливо, якісь мікроскопічні організми, ще не відомі медицині та науці, потрапили в банки під час транспортування або навіть на Ґолднеровому консервному заводі.
Крозьє ще більше насупився.
— Мікроскопічні організми? Давайте обійдемося тут без фантастики, містере МакДональд.
Помічник лікаря тільки знизав плечима.
— Може, це звучить і фантастично, капітане. Але ви не провели сотень годин згорбленим над окуляром мікроскопа, як я. Ми ще погано розуміємо, чим є ці мікроорганізми, але я вас запевняю, що якби ви побачили, скільки їх копошиться у простій краплі питної води, ви б одразу подивилися на речі тверезим поглядом.
Обличчя Крозьє, що на той момент набуло свого звичного кольору, знову розчервонілося на зауваження, яке могло бути натяком на його часто аж ніяк не тверезий стан.
— Гаразд. Частину їжі зіпсовано, — сказав він різко. — Що ми можемо зробити, аби переконатися, що решта продуктів безпечна для споживання моряками?
Я прочистив горлянку.
— Як ви знаєте, капітане, літній раціон матросів складався з одного з чвертю фунта солонини на день, порції овочів — а це лише одна пінта гороху — і трьох чвертей фунту ячменю на тиждень. Але вони отримували денну порцію хліба та галет. Коли настала зима, для випікання денної пайки хліба борошна витрачалося на двадцять п’ять відсотків менше, щоб зекономити вугілля. Якщо ми просто почнемо готувати їжу з консервованих продуктів, які залишилися, піддаючи їх тривалій термічній обробці, й відновимо випікання хліба, це допоможе нам не тільки вберегтися від отруєння зіпсованими харчами, але й убезпечить від цинги.
— Неможливо, — огризнувся Крозьє. — Вугілля нам заледве вистачить для опалення обох кораблів до квітня. Якщо ви не вірите мені, запитайте механіка Грегорі чи механіка Томпсона тут, на «Терорі».
— Звісно, я вірю вам, капітане, — сумно промовив я. — Я вже говорив з обома механіками. Але без тривалої теплової обробки залишків консервованих продуктів наші шанси потруїтися ними дуже високі. Нам залишається тільки викинути цілком пошкоджені банки і уникати погано запаяних бляшанок. Це катастрофічно зменшить наші запаси харчових продуктів.
— А як щодо спиртових плиток? — запитав Фітцджеймс, трохи просвітлівши обличчям. — Ми можемо використовувати похідні спиртівки, щоб прокип’ячувати супи та піддавати термічній обробці продукти сумнівної якості.
МакДональд похитав головою.