Матроси, які знайшли боцманову голову наприкінці вахти, решту тижня розповідали самі, а інші переказували їхні слова, про гримасу, що застигла на обличчі бідолашного містера Террі: роззявлений у нестямному крикові рот, вищирені з-під губ зуби й вирячені очі. На його голові не було ран від зубів чи подряпин від кігтів — тільки зазублені краї розриву на шиї, з якої звисала тонка трубка стравоходу, як сірий пацючий хвіст, і шматок білого спинного мозку.
Несподівано більше сотні вцілілих матросів навернулися на віру. Більшість людей на борту «Еребуса» два роки нарікали на нескінченні богослужіння сера Джона, але зараз навіть ті з них, які 6 не впізнали Біблії, прокинувшись після триденної безпросипної пиятики з цією книгою під подушкою, відчували глибоку потребу в якійсь духовній розраді.
Коли новина про відірвану голову Томаса Террі розійшлася — капітан Фітцджеймс наказав віднести парусиновий згорток у трупарню «Еребуса» в трюмі, — матроси почали вимагати проведення спільної недільної служби для обох екіпажів. Схожий на тхора Корнеліус Гіккі прийшов до Крозьє в п’ятницю ввечері з цим проханням. Незадовго перед тим Гіккі працював у команді, що при світлі смолоскипів ремонтувала крижані каїрни між кораблями, і поговорив з матросами з «Еребуса».
— Це одностайне рішення, сер, — сказав помічник купора, ставши в дверях маленької каютки капітана Крозьє. — Всі матроси хотіли б провести загальну службу Божу. З обох кораблів, капітане.
— Усі матроси з обох кораблів? — уточнив Крозьє.
— Так точно, сер, — відповів Гіккі, сяйнувши своєю колись чарівною усмішкою, яка цього разу демонструвала тільки чотири з шести зубів, що в нього залишалися. Хирлявий помічник купора тримався дуже самовпевнено.
— Сумніваюся, — сказав Крозьє. — Але я поговорю з капітаном Фітцджеймсом і дам вам знати щодо служби. Хай би яке рішення ми прийняли, ви уповноважені повідомити про нього усім матросам.
Крозьє випивав, коли Гіккі постукав у його двері. Він завжди недолюблював цього настирливого миршавого матроса. Кожне судно має свого морського законника — як і щури, вони були невід’ємною частиною життя на флоті, — і Гіккі, попри свою малограмотність і брак освіти, здавався Крозьє саме таким морським законником, який повсякчас чимось незадоволений, а тут, у важкому плаванні, незабаром почне підбурювати команду до заколоту.
— Однією з причин, чому нам усім хотілося б зібратися на такій службі, яку проводив сер Джон — упокій, Господи, його душу — було те, що всі ми…
— На цьому все, містере Гіккі.
Цього тижня Крозьє пішов у запій. Меланхолія, яка зазвичай огортала його туманом, зараз налягла на нього, мов важка ковдра. Він знав і цінував Террі як дуже тямущого боцмана, і, звісно ж, його смерть була просто жахливою, але Арктика — як і другий полюс — надавала незліченні можливості померти страхітливою смертю. Так само як і Королівський військово-морський флот, байдуже — в мирні дні чи під час війни. За довгі роки служби Крозьє довелося бути очевидцем більш ніж достатньої кількості жахливих смертей, тож, хоча смерть містера Террі була однією з наймоторошніших і хоча ця остання моровиця насильницьких смертей була страшнішою за всі справжні епідемії, які він бачив на борту корабля, в глибини меланхолії його вганяло не це, а реакція вцілілих членів експедиції.
Джеймс Фітцджеймс, герой Євфратської експедиції, схоже, зневірився в успіхові. Преса зробила з нього героя ще до того, як корабель вийшов з Ліверпуля, коли юний Фітцджеймс скочив за борт, щоб порятувати потопаючого митного інспектора, «не шкодуючи свого мундира, капелюха і дуже цінного годинника», як писала тоді «Таймс». Ліверпульські торгівці, що, як і сам Крозьє, знали ціну митному інспекторові, якого вже підкупили й заплатили йому хабар за надані послуги, винагородили юного Фітцджеймса срібною тарілкою з гравіюванням. Адміралтейство звернуло увагу спочатку на ту срібну тарілку, потім на героїзм Фітцджеймса — хоча на флоті, де служив Крозьє, офіцери рятували потопаючих чи не щотижня, бо дуже небагато моряків уміли плавати, — і насамкінець на той факт, що Фітцджеймс був «найвродливішим моряком на флоті», так само як і ґречним молодим джентльменом.
Тож зростаючій репутації перспективного молодого офіцера не могло зашкодити навіть те, що він двічі добровольцем очолював облави на бедуїнських бандитів. Крозьє прочитав у офіційних рапортах, що в одному з таких набігів Фітцджеймс був поранений в ногу, під час другої авантюри бандити захопили його в полон, але найвродливішому на флоті чоловікові вдалося втекти, що зробило Фітцджеймса ще більшим героєм для лондонської преси та Адміралтейства.