Непроникно темного ранку 26 грудня Крозьє і перший лейтенант Едвард Літтл доручили Годжсону, Горнбі та Ірвінгу наглядати за робочими бригадами, що розчищали від снігу корабель та прилеглу до нього територію, а самі здійснили важку довгу прогулянку, долаючи снігові замети, до «Еребуса». Крозьє був вражений, побачивши, що Фітцджеймс продовжує втрачати вагу — мундир і штани були вже на кілька розмірів завеликі для нього попри очевидні спроби стюарда вшити їх, — але чи не більшого потрясіння він зазнав під час їхньої розмови, коли зрозумів, що командир «Еребуса» його майже не слухає. Фітцджеймс був неуважним, здавався схожим на людину, яка лише вдає, що охоче спілкується, тимчасом як вся її увага була поглинута музикою, яка лунала із сусідньої кімнати.
— Ваші матроси там, на кризі, фарбують парусину, — сказав Крозьє. — Я бачив, що вони готують баки зеленої, синьої і навіть чорної фарби. Для цілком ще доброго запасного вітрила. На вашу думку, це припустимо, Джеймсе?
Фітцджеймс неуважливо посміхнувся.
— Ви справді вважаєте, що нам ще знадобиться це вітрило, Френсісе?
— Покладаючись на милість Божу, сподіваюся, що знадобиться, — прохрипів Крозьє.
Фітцджеймс продовжував посміхатися своєю безтурботною і трохи придуркуватою посмішкою.
— Вам треба зазирнути в наш трюм, Френсісе. Руйнівні процеси тривають, ба навіть пришвидшилися з часу нашого останнього обстеження корабля, за тиждень до Різдва. На відкритій воді «Еребус» не протримається і години. Стерно потрощене. А воно було запасним.
— Стерно можна замінити тимчасовим, — казав Крозьє, борючись із бажанням заскрипіти зубами й стиснути кулаки. — Теслі можуть зміцнити тріснуті шпангоути. Я розмірковую над планом до настання весняної відлиги видовбати в кризі яму довкола обох кораблів — щось на взірець сухого доку приблизно восьми футів завглибшки. Таким чином ми зможемо дістатися до зовнішньої обшивки бортів.
— Весняна відлига… — повторив Фітцджеймс і посміхнувся майже поблажливо.
Крозьє вирішив змінити тему.
— Ви не маєте нічого проти того, що ваші матроси планують влаштувати цей венеційський карнавал?
Фітцджеймс, знехтувавши правилами пристойності, знизав плечима:
— А чому б я мав бути проти? Не знаю, як на вашому кораблі, Френсісе, але на «Еребусі» Різдво минуло у вправляннях в нещастях. Людям потрібно щось, що поліпшило б їхній настрій.
Крозьє нічим було відповісти на слова про вправляння у нещастях.
— Але бал-маскарад на кризі, у суцільній темряві зимового дня? — сказав він. — Скількох матросів ми втратимо через ту тварюку, що чатує на нас там?
— А скількох ми втратимо, якщо сховаємося на наших кораблях? — запитав Фітцджеймс, зберігаючи ту саму легку посмішку й відсторонений вираз обличчя. — Усе ж пройшло добре, коли ви проводили перший венеційський карнавал з Гоппнером і Паррі у двадцять четвертому.
Крозьє похитав головою.
— Годі минуло всього два місяці звідтоді, як нас затерло кригою, — сказав він тихо. — До того ж і Паррі, і Гоппнер були просто схиблені на дисципліні. Навіть при всій легковажності таких забав і любові обох капітанів до театралізованих вистав, Едвард Паррі любив казати: «маскаради без свавільності» й «карнавали без крайнощів!» Дисципліна в цій експедиції не підтримується на такому рівні, Джеймсе.
Фітцджеймс нарешті втратив свою безтурботність.
— Капітане Крозьє, — сказав він холодно, — ви звинувачуєте мене в ослабленні дисципліни на борту мого корабля?
— Ні, ні, ні, — сказав Крозьє, сам толком не знаючи, звинувачує він свого молодого колегу чи ще ні. — Я тільки кажу, що ми стовбичимо посеред криги вже третій рік поспіль, а не третій місяць, як це було у випадку з Паррі й Гоппнером. Це неминуче призводить до ослаблення дисципліни, беручи також до уваги хвороби та падіння моралі.
— То чи не дає це ще більше підстав дозволити матросам цю розвагу? — запитав Фітцджеймс так само холодно. Його бліді щоки ледь порожевіли на зауваження начальника, яке він сприйняв як критичне.
Крозьє зітхнув. Зараз було вже занадто пізно скасовувати цей клятий маскарад, зрозумів він, Матроси закусили вудила, і з найбільшим запалом приготуваннями до карнавалу на «Еребусі» займалися саме ті матроси, які першими підбурюватимуть до заколоту, коли настане час. Крозьє знав, що річ у тому, щоб не дозволити, аби той час настав. Але він насправді не знав, чи цей карнавал наближає, а чи віддаляє той час.