Якщо цих людей не повернути, вони замерзнуть там на смерть. Або їх схопить та жахлива тварюка. Крозьє вирішив, що на «Терор» його люди не повернуться, поки не відігріються на нижній житловій палубі «Еребуса».
Але спочатку Крозьє мав погамувати матросів, організувати їх і відправити витягати поранених і тіла загиблих з палаючого румовища карнавального лабіринту.
У перші хвилини він знайшов тільки помічника капітана з «Еребуса» Коуча і свого другого лейтенанта Годжсона, але потім з клубів диму та пари з’явився лейтенант Літтл — верхні кілька дюймів криги розтанули в неправильному крузі довкола вогню, утворивши густий туман, що тепер висів над кригою та хащами торосів, — незграбно віддав честь обпеченою правою рукою і доповів, що чекає наказів.
З появою Літтла Крозьє стало значно легше повернути контроль над матросами, відправити всіх на «Еребус» і відновити порядок. Він наказав морським піхотинцям перезарядити зброю і вишикуватися загороджувальною лінією між натовпом виснажених матросів, що прибували до рампи «Еребуса», і все ще бурхливим вогняним пеклом.
— Боже мій, — сказав доктор Гаррі Д. С. Гудсер, який щойно вийшов назовні з «Еребуса» і стояв поряд, стягуючи із себе плащ та шинель. — Гут насправді тепло від полум’я.
— Авжеж, — відповів на те Крозьє, відчуваючи піт, що виступив на обличчі й тілі.
Пожежа підвищила температуру довколишнього повітря на сотню градусів або й більше. Він не надто здивується, якщо крига розтане і всі вони потонуть. Звертаючись до Гудсера, капітан прогарчав:
— Йдіть до лейтенанта Годжсона і передайте, щоб він почав підраховувати кількість загиблих та поранених і доставляв їх до вас. Знайдіть інших лікарів і облаштуйте у кают-компанії сера Джона лазарет — такий, який вас, лікарів, учили облаштовувати у разі бойової сутички на морі. Я не хочу, щоб покійники лежали на кризі — ця тварюка все ще десь тут нипає, — тож накажіть матросам зносити їх у форпік на нижній палубі. Я зайду до вас через сорок хвилин — підготуйте для мене повний «рахунок від м’ясника».
— Єсть, капітане, — сказав Гудсер.
Схопивши свій верхній одяг, корабельний лікар помчав до крижаної рампи «Еребуса» на пошуки лейтенанта Годжсона.
Парусина, такелаж, встановлені на кризі стійки каркаса, маскарадні костюми, столи, барильця, а також інші предмети інтер’єру в палаючому пеклі, яке зовсім недавно було сімома різнобарвними кімнатами лабіринту, продовжували горіти всю ніч і весь наступний ранок аж до полудня.
26 ГУДСЕР
70° 05′ півн. шир., 98° 23′ зах. довг.
4 січня 1848 року
З приватного щоденника доктора Гаррі Д. С. Гудсера:
Вівторок, 4 січня 1848 року
Я залишився один.
З усіх експедиційних лікарів залишився тільки я. Всі погоджуються з думкою, що нам неймовірно пощастило втратити тільки п’ятьох людей під час того жахіття та пожежі на Великому Венеційському карнавалі, але той факт, що троє з п’ятьох загиблих виявилися моїми колегами — корабельними лікарями, щонайменше екстраординарний.
Двоє головних лікарів, доктори Педді та Стенлі, померли від опіків. Мій колега, помічник лікаря з корабля Її Величності «Терор» доктор МакДональд, вцілів у полум’ї та порятувався від лютої бестії лише для того, щоб бути підстреленим кулею, випущеною з мушкета морського піхотинця, під час втечі з палаючих наметів.
Інші двоє з фатальних нещасливців теж виявилися офіцерами. Першому лейтенантові Джейму Вальтеру Фейргольму з «Еребуса» в ебеновій кімнаті розчавило грудну клітку, ймовірно, від удару того створіння. Хоча тіло лейтенанта Фейргольма знайшли сильно обгорілим у калюжі талої води серед уламків того огидного наметового лабіринту, мій розтин засвідчив, що він помер миттєво, коли його потрощені ребра прохромили серце.
Останньою жертвою пожежі та веремії, що здійнялася тієї новорічної ночі, був старший помічник капітана «Терору» Фредерік Джон Горнбі, якого випотрошили в парусиновій клітці, яку матроси називали білою залою. Прикра іронія смерті містера Горнбі вбачається мені в тому, що цей добродій простояв на вахті на борту «Терору» майже весь вечір, а лейтенант Ірвінг підмінив його менш ніж за годину до його насильницької смерті.
Капітан Крозьє та капітан Фітцджеймс тепер залишилися без трьох зі своїх чотирьох лікарів та без порад і послуг двох своїх найдовіреніших офіцерів.