— До речі, — сказав Крозьє легким невимушеним тоном, — капітан Фітцджеймс вирішив наступної неділі провести на «Еребусі» службу Божу — він прочитає спеціальну проповідь, яку я дуже хочу почути і наперед вважаю гарною вже тому, що це не буде читання з «Книги Левіафана», — тож я подумав, раз уже суднові команди зберуться разом, було б не зайвим цього дня видати людям повні порції грогу й почастувати їх ситнішим обідом, ніж зазвичай.
Моряки почали усміхатися й жартувати. Ніхто з них не сподівався принести з цих зборів своїм друзям та підлеглим гарні новини.
Брови Фітцджеймса поповзли догори. Його «спеціальна проповідь» на недільній службі Божій, яка мала відбутися через п’ять днів, стала для нього новиною, але Крозьє подумав, що було б непогано чимось зайняти геть схудлого капітана і спрямувати загальну увагу на щось інше. Фітцджеймс ледь помітно кивнув.
— От і добре, — сказав Крозьє вже офіційнішим тоном. — Цей обмін думками й інформацією був дуже корисним. Ми з капітаном Фітцджеймсом, десь-певне, ще порадимося наодинці з декотрими з вас, перш ніж ухвалимо рішення щодо наших наступних дії. Офіцери з «Еребуса» можуть повертатися на свій корабель, поки не зайшло сонце. Щасти вам, джентльмени. Побачимося в неділю.
Моряки рушили до виходу. Фітцджеймс обійшов стіл, нахилився до Крозьє й прошепотів:
— Я хотів би позичити у вас ту «Книгу Левіафана», Френсісе, — й пішов слідом за своїми людьми до трапу, де вони одягали свої промерзлі шинелі.
Офіцери «Терору» повернулися до виконання своїх обов’язків. Капітан Крозьє ще кілька хвилин посидів у своєму кріслі на чолі столу, розмірковуючи над питаннями, які обговорювалися під час зібрання. Вогонь бажання жити палав у його зболілих грудях сильніше, ніж будь-коли.
— Капітане?
Крозьє підвів погляд. Це був старий стюард з «Еребуса», Брідженс, якого залучили прислужувати, бо обидва капітанські стюарди захворіли. Він допомагав Гібсону прибирати зі столу олов’яні тарілки і чашки.
— О, можете йти, Брідженсе, — сказав Крозьє. — Вирушайте разом з іншими. Гібсон сам дасть раду з усім цим. Не потрібно, щоб ви поверталися на «Еребус» наодинці.
— Єсть, сер, — сказав старий офіцерський стюард. — Але я хотів би перебалакати з вами, капітане.
Крозьє кивнув. Він не запропонував стюардові сісти. Капітан завжди почувався незручно в присутності цього старого — занадто старого для участі в дослідницькій експедиції. Якби три роки тому рішення приймав Крозьє, Брідженса ніколи б не включили до суднової ролі — і вже точно не записали б під виглядом молодого чоловіка віком двадцяти шести років, щоб обдурити комісію військово-морського флоту, — але сера Джона розважало те, що на борту є стюард, старший за нього самого, ось і все.
— Я мимоволі чув дискусію, капітане Крозьє, про три можливі варіанти дій: залишитися на кораблях у сподіванні на відлигу, вирушити на південь до Великої Рибної ріки або піти по кризі до Бутії. Якщо капітан не заперечує, я хотів би запропонувати четверту можливість.
Капітан заперечував. Навіть такий поборник рівноправності, як ірландець Френсіс Крозьє, обурився від думки, що якийсь офіцерський прислужник даватиме йому поради з питань, що стосувалися життя і смерті. Але він сказав:
— Продовжуйте.
Стюард підійшов до книжкової полиці, вбудованої у кормову переділку, витяг звідти два грубезні томи і з глухим стуком поклав їх на стіл.
— Я знаю, ви обізнані, капітане, що 1829 року сер Джон Росс та його небіж Джеймс пройшли на кораблі «Вікторі» на південь вздовж східного узбережжя півострова, який вони відкрили і який ми сьогодні називаємо півострів Бутія.
— Я це чудово знаю, містере Брідженс, — сказав Крозьє холодно. — І дуже добре знаю сера Джона і його небожа сера Джеймса.
Після п’яти років, проведених серед льодів Антарктики з Джеймсом Кларком Россом, Крозьє подумалось, що він значно применшив ступінь цього знайомства.
— Так, сер, — сказав Брідженс, згідно киваючи, але ні краплі не збентежившись. — Тоді я певен, що вам відомі подробиці їхньої експедиції, капітане Крозьє. Вони провели посеред криги чотири зими. Першої зими сер Джон поставив «Вікторі» на якір у затоці, яку він назвав Щасливою Гаванню, на східному узбережжі Бутії… майже прямо на схід від нашої теперішньої позиції.
— Ви брали участь у тій експедиції, містере Брідженс? — спитав Крозьє, зацікавившись продовженням.