Таким чином, у Крозьє залишилося п’ять морських піхотинців — Дайлі, Гаммонд, Вілкес, Хеджес і тридцятисемирічний сержант Соломон Тозер, ненавчений телепень, який зараз командував загоном у складі дев’ятьох вцілілих і дієвих королівських морських піхотинців експедиції сера Джона Франкліна.
Після першої години в запрягу Крозьє здалося, що сани заковзали легше, він почав рівніше дихати, а правильніше сказати — сапати, тягнучи такий величезний вантаж по такій неслизькій кризі.
Це були всі категорії моряків, яких вони втратили, що їх Крозьє зміг пригадати. Крім юнг, звичайно, цих молодих добровольців, які найнялися в експедицію останньої хвилини й були записані в суднову роль юнгами, дарма що принаймні троє з чотирьох були вісімнадцятирічними здорованями, а Робертові Голдінгу взагалі виповнилося дев’ятнадцять, коли вони вирушили в рейс.
Троє юнг вижили, й одного з них, непритомного Джорджа Чамберса, Крозьє власноруч виніс з палаючого карнавального лабіринту тієї вогняної ночі. Єдиною фатальною втратою серед хлопців був Том Еванс, наймолодший не лише за віком, а й за вдачею; тварюка вихопила парубчака буквально з-під носа капітана Крозьє, коли вони вночі вийшли на кригу в пошуках зниклого Вільяма Стронґа. Джордж Чамберс, хоча й прийшов до тями через два дні після карнавалу, але повністю так і не оговтався. Тямущий хлопець, яким він був до своєї зустрічі з тварюкою, після отриманого струсу мозку перетворився на недоумка, тупішого за Магнуса Менсона. Джордж не був живим мерцем, як рядовий Хетер, — він міг виконувати прості накази, якщо вірити помічнику боцмана з «Еребуса», — але після тієї жахливої новорічної ночі він майже не розмовляв.
Деві Лейс, один з найдосвідченіших матросів експедиції, був ще одним, хто вцілів після двох сутичок з білою тварюкою, але толку від нього тепер було не більше, ніж від буквально безмозкого рядового Хетера. Після тієї ночі, коли чудовисько натрапило на Лейса й Джона Хендфорда, які стояли на вахті, а потім ганялося в темряві за льодовим лоцманом Томасом Бланкі, Лейс повернувся до свого попереднього стану цілковитого отупіння й байдужості, втративши контакт з реальністю, і більше з нього не виходив. Його перевезли в табір — разом з тяжкопораненими і тяжкохворими, не здатними йти пішки, такими як Фітцджеймсів стюард Гоер, — тепло вдягнувши, вкривши ковдрами й поклавши в одну із шлюпок, яку тягли на санях. Зараз надто багато моряків, що страждали на цингу, від ран або глибокої депресії, були мало корисними для Крозьє чи Фітцджеймса. Роти, які треба годувати, й тіла, які треба везти із собою, коли всі моряки були голодними та недужими й ледь волочили ноги.
Стомлений, геть виснажений після двох безсонних ночей, Крозьє намагався порахувати втрати.
Шість офіцерів з «Еребуса». Четверо з «Терору».
Усі три унтер-офіцери з «Еребуса». Жодного з «Терору».
Один кондуктор з «Еребуса». Один з «Терору».
Усього один матрос з «Еребуса». Четверо з «Терору».
Отже, двадцятеро померлих, не рахуючи трьох морських піхотинців та юнги Еванса. Таким чином, експедиція втратила двадцятьох чотирьох своїх учасників. Це були жахливі втрати — найбільші, наскільки пригадував Крозьє, за всю історію арктичних експедицій Королівського військово-морського флоту.
Але було ще важливіше число, і саме на ньому Френсіс Роудон Мойра Крозьє намагався зосередитися: сто п’ять живих душ, що залишалися під його опікою.
Одна сотня та ще п’ять живих на цей день моряків, включаючи його самого, яким він був змушений наказати покинути корабель Її Величності «Терор» і вирушити в дорогу через замерзле море.
Крозьє похилив голову і ще сильніше наліг на ремені запрягу. Здійнявся вітер і закрутив сніг довкола них — у віхолі зникли сани попереду, не стало видно і морських піхотинців, що крокували поряд.
Чи правильно він порахував? Двадцятеро загиблих, не рахуючи трьох морських піхотинців та одного юнги? Так, помилки не було: цього ранку вони з лейтенантом Літтлом провели перекличку й переконалися в наявності ста п’яти моряків, розподілених між санними загонами, табором і «Терором»… але чи впевнений він? Чи не забув він когось? Чи не припустився він помилки в додаванні та відніманні? Крозьє був дуже, дуже стомлений.