— А чому не розібрали й не опустили ці щогли? — запитав я, більшою мірою щоб показати, що уважно слухав попередні роз’яснення, ніж з якоїсь поважнішої причини.
— Вони не розбірні, докторе Гудсер. Це щогли мають рейкове спорядження… ви могли чути про них як про гафельні. Вони стаціонарні. А навісне стерно ви бачите? І вищий кіль?
Так, я бачив.
— Стерна та кілі — це та причина, через яку їх не можна волочити по кризі, як вельботи? — насмілився я припустити.
— Саме так. Ви правильно діагностували проблему, докторе.
— А хіба не можна зняти стерно, капітане?
— Загалом, можна, докторе, але високі кілі… Їх втисне у днище або розтрощить під час перетягування через першу ж смугу торосів, чи не так?
Я знову кивнув і поклав руку в рукавиці на планшир.
— Мені здається, чи ці чотири човни трохи коротші за вельботи?
— У вас чудовий окомір, докторе. Двадцять вісім футів супроти тридцяти у вельботів. Але вони важчі. І в них прямокутна корма.
Я вперше звернув увагу на те, що ці два човни, на відміну від вельботів, мають чітко окреслені ніс та немов обрізану транцеву корму. Жодної схожості з каное.
— Скількох людей вміщають ці катери? — запитав я.
— Десятьох. І гребуть на них вісьмома веслами. Вони мають невеличку каюту для дрібки запасів, і там вистачить місця для всіх, щоб набитися туди на випадок шторму, навіть у відкритому морі. З двома щоглами катери несуть удвічі більше вітрил, ніж вельботи, але від них буде менше користі, ніж від вельботів, якщо нам доведеться зайти до Великої Рибної річки Бека.
— Чому? — спитав я, відчуваючи, що мав би вже сам знати, бо капітан мені вже це пояснював.
— Глибша осадка, сер. Давайте глянемо на два наступні човни… яли.
Я не знайшов нічого ялового у жодному з тих двох човнів.
— Вони здаються довшими за катери, — зауважив я.
— Ваша правда, докторе, вони завдовжки тридцять футів… як і вельботи. Але вони важчі, докторе, навіть важчі за катери. Було великим випробуванням для нас тягнути яли на санях по кризі з їхніми дев’ятистами фунтами… запевняю вас. Капітан Крозьє може прийняти рішення залишити їх тут.
— У такому разі чому ми не могли просто залишити яли біля кораблів? — запитав я.
Він похитав головою.
— Ні. Нам потрібно вибрати такі судна, які дадуть найкращі шанси ста чоловікам протриматися кілька тижнів чи місяців у відкритому морі чи навіть на річці. А чи знаєте ви, докторе, що шлюпки… всі ці шлюпки., мають бути по-різному оснащені для плавання по морю й щоб іти під вітрилами вгору по річці?
Тепер настала моя черга похитати головою.
— Та менше з тим, — сказав капітан Фітцджеймс. — Ми поговоримо про деталі річкового оснащення порівняно з морським якось іншим разом, бажано теплої сонячної днини, коли перебуватимемо далеко на південь звідсіля. З цих останніх восьми шлюпок… перші дві — це пінаси, наступні чотири — корабельні гічки й останні дві — тузики.
— Тузики здаються значно коротшими, — сказав я.
Капітан Фітцджеймс пахнув смердючим димом зі своєї люльки й кивнув так, наче я сипав перлами мудрості зі Святого Письма.
— Так, — сказав він сумно. — Тузики всього дванадцяти футів завдовжки, тоді як пінаси мають довжину двадцять вісім футів, а корабельні гічки — двадцять два фути. Але жоден з цих човнів не можна оснастити щоглами й вітрилами, і всі вони маловеслові.
Боюся, що матроси в цих шлюпках сьорбнуть лиха, якщо ми вийдемо у відкрите море. Я не здивуюся, якщо капітан Крозье вирішить залишити їх тут.
Мені подумалося: «Відкрите море?» Думка про плавання на будь-якому з цих суденець по якійсь водній поверхні, ширшій за Велику Рибну річку Бека, яку я уявляв чимось на кшталт Темзи, ніколи не спадала мені в голову, навіть попри те, що я був присутнім на всіх військових радах, де обговорювалася така можливість. Коли я дивився на маленькі й доволі благенькі на вигляд тузики та гічки, прив’язані до саней, мені здавалося, що матроси, які вийдуть на них у море, могтимуть лише спостерігати, як пінаси з їхніми двома щоглами й вельботами з їхньою одною високою щоглою пливуть під вітрилами і зникають десь за горизонтом.
Люди на цих маленьких шлюпках будуть приречені. За яким принципом відбиратимуть моряків у команди? Чи два капітани вже потайки від усіх сформували склад команд? І до якого човна приписали мене — і на яку долю прирекли?