А на річці, якщо вони колись досягнуть річки, на них чекає те, що Бек описав як «нестримний звивистий потік завдовжки п’ятсот тридцять географічних миль, що мчить скелястою місцевістю, без жодного деревця на берегах», який до того ж «рясніє водоспадами, яких там налічується вісімдесят три, порогами та перекатами». Крозьє мав сумнів у тому, що його люди, виснажені санним переходом у запрягах упродовж місяця чи й більше, будуть здатні протистояти вісімдесятьом трьом водоспадам, порогам та перекатам навіть у найміцніших човнах. Одне перетягання волоком здатне їх убити.
Тиждень тому, перед тим, як вирушити із санним загоном із шлюпками до табору Терору, лікар Гудсер сказав Крозьє, що запаси антицинготного цитринового соку, зараз їхнього єдиного захисту від скорбуту — навіть такого слабкого, яким він став, бо геть видихався, — закінчаться через три тижні або й швидше, залежно від того, скільки моряків до того часу помре.
Крозьє знав, наскільки швидко всі вони ослабнуть, коли цинга розгуляється на повну силу. Зараз перед ними лежали двадцять п’ять миль шляху до Землі Короля Вільяма, і йдучи з легкими санями й повністю укомплектованими запряжними командами, отримуючи щодня половину норми денного раціону, рухаючись по коліях, прокладених за понад місяць, вони долали трохи більше восьми миль за день. На нерівній місцевості або прибережній смузі Землі Короля Вільяма і далі на південь ця відстань скоротиться вдвоє чи й більше. Як тільки за них серйозно візьметься цинга, вони долатимуть приблизно милю за день, а якщо не буде вітру, навряд чи вони зможуть вигребти на веслах на важких шлюпках вгору супроти течії річки Бека або відштовхуватись жердинами від дна. Переправа волоком на будь-яку відстань через кілька тижнів або й місяців для них стане неможливою.
На користь їхнього походу на південь говорили два чинники: мізерний шанс на те, що рятувальна експедиція, яка вирушила на їхні пошуки, вже прямує на північ з Великого Невільницького озера, і той простий факт, що якщо вони підуть на південь, ставатиме все тепліше. Вони, принаймні, рухатимуться в напрямку зони відлиги.
І все ж Крозьє волів залишатися в північніших широтах і рухатися на схід і північ, долаючи більшу відстань, до півострова Бутія і далі через нього. Він знав, що був тільки один порівняно безпечний спосіб досягти цієї мети: дістатися до Землі Короля Вільяма, перетнути її, потім здійснити відносно короткий перехід через відкриту кригу, захищену від лютого північно-західного вітру й штормів самим островом, до південно-західного узбережжя Бутії, а потім повільно рухатися на північ уздовж зрізу криги або просто по самій прибережній рівнині і нарешті перевалити через гори і попрямувати до затоки Фурії, на кожному кроці сподіваючись зустріти ескімосів.
Це був безпечний шлях. Але довгий. Тисяча двісті миль — майже вдвоє довший, ніж шлях на південь через Землю Короля Вільяма і далі до річки Бека.
Якщо ж, діставшись Бутії, вони невдовзі не зустрінуть дружніх ескімосів, то всі помруть упродовж кількох тижнів чи місяців, ще до завершення тисячадвохсотмильного походу.
А проте Френсіс Крозьє волів би ризикнути всім і рушити через замерзле море — на північний захід через жахливий паковий лід — у відчайдушній спробі повторити приголомшливий шестисотмильний санний похід свого друга Джеймса Кларка Росса, здійснений вісімнадцятьма роками раніше, коли «Фурію» затерло кригою на протилежному боці півострова Бутія. Той старий стюард — Брідженс — був абсолютно правий. Свого часу Джон Росс скористався своїм шансом на виживання, подолавши шлях на північ пішки з саньми, а потім у шлюпках, піднявшись до Ланкастер Зунду й дочекавшись китобоїв. А його небіж Джеймс Росс довів, що можливо — таки можливо — пройти із саньми від Землі Короля Вільяма до мису Фурії.
«Еребус» усе ще перебував у десятиденній агонії, коли Крозьє відібрав найкращих моряків із запрягів з кожного корабля — переможців змагань, які отримали найбільші призи й останні гроші, які залишалися у Френсіса Крозьє, — дав їм сани найкращої конструкції й наказав містеру Хелмпману та містеру Осмеру, скарбникові, спорядити цю відбірну команду усім, що морякам може знадобитися для шеститижневого переходу по кризі.