Потім стемніло, і він більше не міг розрізнити істоти на тлі стикових гребенів і торосів. Разом з морськими піхотинцями Крозьє наздогнав санну валку й поклав оптичну трубу у футляр. Матроси попереду налягали на запряг, важко дихали, кректали й хрипіли, і напружуючи всі свої сили.
— Залишайтеся ближче до саней, але постійно пильнуйте позаду й тримайте зброю напоготові, — сказав він тихо Пілкінгтону й Гопкрафту. — Жодних ліхтарів, вам доведеться покладатися тільки на свій зір, хай би яким він був.
Важкі постаті морських піхотинців кивнули й відійшли трохи і назад. Крозьє помітив, що сторожа попереду перших саней запалила ліхтарі. Він більше не бачив людей — тільки гало з кристаликів льоду у кругах світла.
Капітан покликав Томаса Бланкі. Костур та дерев’яна нога звільняли його від необхідності тягти сани, хоча підошва черевика, прикріпленого до протеза, буда передбачливо втикана гвіздками й підбита планками проти ковзання. З ампутованою по коліно ногою Бланкі просто не міг достатньо міцно впиратися в лід і достатньо сильно налягати на запряг. Але матроси знали, що льодовий лоцман може сам дати собі раду; а його знання про стан криги будуть вирішальними, якщо вони стикнуться з розводдями й повинні будуть спустити на воду шлюпки у наступні тижні чи місяці.
Зараз Крозьє використовував Бланкі як посильного.
— Містере Бланкі, будь ласка, пройдіть уперед і передайте матросам, які зараз не тягнуть сани, що ми не зупинятимемося на вечерю. Нехай вони дістануть холодну яловичину й галети з відповідних ящиків на санях і роздадуть їх усім морським піхотинцям та матросам у запрягах разом з наказом їсти на ходу й запивати водою з фляг, які вони тримають під верхнім одягом. А також попросіть наших охоронців переконатися, що їхня зброя напоготові. Можливо, їм захочеться зняти верхні рукавиці.
— Єсть, капітане, — сказав Бланкі й зник у мороці попереду. Крозьє почув скрип його дерев’яного черевика з утиканою гвіздками підошвою.
Крозьє знав, що впродовж десяти хвилин кожен матрос у валці зрозуміє, що тварюка з криги їх переслідує й скорочує відрив.
35 ІРВІНГ
69° 37′ 42″ півн. шир., 98° 40′ 58″ зах. довг.
24 квітня 1848 року
Якщо не зважати на те, що Джон Ірвінг був хворий і ледь живий від голоду, його ясна кровоточили, і він боявся, що ось-ось втратить два кутні зуби, які хиталися, до того ж почувався таким виснаженим, що в будь-який момент міг завалитися на ходу, це був один із найщасливіших днів у його житті.
Увесь цей день, як і попередній, вони з Джорджем Генрі Годжсоном, давнім другом, з яким він потоваришував ще на навчальному лінійному кораблі «Екселент» задовго до цієї експедиції, були на чолі загонів, яким доручили вийти на полювання й ретельно розвідати довколишню місцевість. Уперше за останні три роки безвилазного сидіння й замерзання у цій Богом проклятій експедиції третій лейтенант Джон Ірвінг відчував себе справжнім дослідником.
І Іравду кажучи, цей острів, східну частину якого він досліджував, та сама Земля Короля Вільяма, до якої він уже ходив з лейтенантом Грехемом Гором трохи менше одинадцяти місяців тому, не вартувала краплі сечі китайця — з усією своєю зледенілою рінню, низькими пагорбами, що здіймалися не більше ніж на двадцять футів над рівнем моря, сніговими улоговинами, населена лише завиваючими вітрами, — але Ірвінг усе це досліджував. Цього ранку він уже встиг побачити речі, яких не бачила жодна біла людина — а може, й взагалі жодна людина на планеті. Звісно, це були лише низькі кам’янисті пагорби, улоговини, засипані снігом, крижані рівнини, на яких гуляв вітер, — навіть не сліди песців чи муміфікований труп нерпи, але це були його відкриття. Два десятиліття тому сер Джеймс Росс пройшов на санях північним берегом острова, щоб досягти мису Вікторії, але саме Джон Ірвінг — уродженець Брістоля, а згодом мешканець лондонського середмістя — був тим, хто вперше досліджував глибинні райони Землі Короля Вільяма.
Ірвінг вагався, чи не назвати ці райони Землею Ірвінга. Власне кажучи, чому б і ні? Мис неподалік від табору Терору був названий на честь дружини сера Джона, леді Джейн Франклін, а що вона взагалі зробила, щоб мати таку честь, окрім як вийшла заміж за старого, огрядного, лисого чоловіка?