— Taliriktug, — повторював Ірвінг, маючи здогад, що це означає «Великий М’яз», чи «Міцна Рука», чи щось подібне.
Наступного чоловіка, нижчого на зріст, звали Tuluqag. Тікеркат відкинув у нього з голови каптур парки, показав на його чорне волосся й помахав руками, зображаючи політ птаха.
— Tuluqag, — повторив Ірвінг, ввічливо киваючи чоловікові, поки той жував. Він здогадався, що слово значило «Крук».
Четвертий чоловік вдарив себе кулаком у груди, прогарчав «Amaruq», закинув назад голову і завив.
— Amaruq, — повторив Ірвінг і кивнув. — Вовк, — сказав він голосно.
П’ятий мисливець назвався Mamarut і розіграв якусь незрозумілу пантоміму, розмахуючи руками й пританцьовуючи. Ірвінг повторив ім’я й кивнув, не маючи жодних здогадок, що воно могло б означати.
Шостого мисливця, юнака з дуже серйозним виразом обличчя, Тікеркат назвав Ituksuk. Цей молодий чоловік пильно подивився на Ірвінга своїми карими очима, нічого не сказав і нічого не зобразив. Ірвінг ввічливо кивнув, продовжуючи й далі жувати ворвань.
Старшого чоловіка з пов’язкою на голові й торбинкою на шиї Тікеркат представив, назвавши його ім’я — Asiajuk, але чоловік ніяк на це не відреагував, навіть бровою не повів, показуючи, що йому байдуже до знайомства. Було очевидно, що третій лейтенант Джон Ірвінг йому не сподобався і він йому не вірить.
— Радий знайомству з вами, містере Асіяюк, — сказав Ірвінг.
— Afatkuq, — тихо промовив Тікеркат, злегка кивнувши головою в бік насупленого старшого чоловіка з пов’язкою на голові.
«Хтось на кшталт шамана?» — припустив Ірвінг. Поки ворожість Асіяюка залишалася на рівні мовчазних підозр, лейтенант вирішив не перейматися цим.
Старого біля нарт відрекомендували молодому лейтенантові на ім’я Kringmuluardjuk. Тікеркат вказав на собак, які все ще гарчали, склав докупи руки в якомусь незрозумілому жесті й засміявся.
Потім співрозмовник Ірвінга, який усе ще сміявся, вказав на боязкого хлопця, якому на вигляд було років десять чи одинадцять, знову поплескав себе по грудях і сказав:
— Irniq, — а опісля додав: — Qajorånguaq.
Ірвінг здогадався, що Irniq має значити «син» або «брат». Ймовірніше все-таки перше, подумав він. Або може бути, що Irniq — ім’я хлопчика, а Qajorånguaq означає син чи брат. Лейтенант кивнув хлопчині з не меншою шанобливістю, ніж до старших мисливців.
Тікеркат виштовхнув уперед стару. Виявилося, що її звуть Nauja, й Тікеркат знову замахав руками, зображаючи птаха, який летить. Ірвінг якомога старанніше повторив ім’я — там був якийсь гортанний звук, який вимовляли ескімоси, але він не міг його відтворити — і з повагою кивнув. Він подумав, що Nauja означає щось на кшталт полярної крячки, або чайки, або якогось ще екзотичнішого птаха.
Стара захихотіла й знову набила рота ворванню.
Тікеркат обійняв за плечі молоду жінку, насправді ледь не дівчинку, й сказав:
— Qaumaniq. — Потім мисливець широко посміхнувся й додав: — Amooq!
Дівчина звивалася в його обіймах і посміхалася, а всі чоловіки, окрім ймовірного шамана, гучно зареготали.
— Amooq? — перепитав Ірвінг, і сміх став ще гучнішим. Тулукаґ та Амарук так реготали, що у них з рота випала ворвань.
— Qaumaniq… amooq! — повторив Тікеркат й показав двома руками з розчепіреними пальцями цілком однозначний жест, торкаючись своїх грудей. Але щоб вже напевне пояснити свої слова, мисливець схопив в’юнку жінку — очевидно, подумав Ірвінг, свою дружину, — й швидко задер догори поділ її короткої темної парки.
Під паркою дівчина була геть голою, а її груди були дуже великими… просто велетенськими для жінки її віку.
Джон Ірвінг спаленів від коренів білявого волосся аж до самих грудей. У цей момент він ладен був закластися на п’ятдесят фунтів стерлінгів, що Amooq ескімоською мовою означало «Великі Цицьки».
Чоловіки довкола нього заходилися від сміху. Qimmiq — схожі на вовків їздові собаки, запряжені в дерев’яні kamatik, — скавчали й стрибали на прив’язі. Старий за санями, Kringmuluardjuk, аж качався від реготу, впавши на сніг.
Несподівано Амарук — Вовк? — який бавився далекоглядом, показав на кам’янистий пагорб, з якого Ірвінг спустився в долину, й різко крикнув щось, що прозвучало як:
— Takuva-a… kabloona qukiuttina!
Ескімоси миттю замовкли.
Вовкуваті собаки несамовито загавкали.
Ірвінг звівся на ноги й прикрив долонею очі від сонця. Він не хотів просити назад оптичну трубу. Лейтенант побачив силует людини в шинелі, що промайнув на тлі каменистого схилу на самій вершині пагорба.