— Це майже як розбирати гусака на Різдво. — Він накреслив у повітрі кілька вертикальних ліній у ділянці верхньої частини тулуба Менсона й одну горизонтальну лінію нижче пояса. — Руки слід відпилювати на плечових суглобах, звісно, але щоб відтяти ноги, вам потрібно буде розпиляти обидві тазові кістки.
На шиї Гіккі напнулися жили, а бліде обличчя налилося кров’ю, але він мовчав, тимчасом як Гудсер продовжував:
— Я б скористався своєю маленькою пилкою, щоб відрізати ноги на рівні колін і, звісно, руки на рівні ліктів, а потім узявся б за скальпель, щоб відтяти відбірні частини — стегна, сідниці, біцепси, трицепси й литкові м’язи. І тільки потім можна приступати до пекторальних — грудних — м’язів і дістатися до підшкірного жиру, який у вас, можливо, зберігся біля лопаток, вздовж боків та внизу спини. Звісно, там не буде багато ні жиру, ні м’язів, але я певен, що в містера Гіккі не пропаде жодна частина вашого тіла.
Один з матросів позаду Крозьє впав навколішки, здригаючись у блювотних судомах.
— У мене є інструмент, який має назву тенакулум, щоб відділяти ребра від груднини, — сказав Гудсер тихо, — але боюсь, я не зможу його вам позичити. Судновий молоток та зубило, які є серед набору інструментів у кожному човні, можуть прислужитися для цієї потреби так само добре. Я рекомендую вам спершу зрізати і з’їсти все м’ясо, а голови, руки, стопи ваших друзів, їхні кишки — увесь вміст м’якої черевної порожнини — відкласти на потім. Хочу попередити вас — розколоти довгі кістки заради їхнього кісткового мозку набагато важче, ніж вам здається. Вам потрібен буде якийсь шкребок — щось на кшталт стамески містера Хані для різьблення по дереву. І майте на увазі, що кістковий мозок, який ви дістанете зсередини кісток, буде грудкуватим і червоним… і перемішаним з гострими уламками та фрагментами кісток, тож для блага вашого здоров’я не радив би споживати його сирим. Я рекомендую вам покласти кістковий мозок у казанок і довести його до кипіння, перш ніж вживати.
— А бодай тобі, — прогарчав Корнеліус Гіккі.
Доктор Гудсер кивнув.
— І ось що іще, — тихо додав лікар. — Коли ви почнете їсти мозок одне одного, це буде напрочуд просто. Просто відпиляйте нижню щелепу, викиньте її геть разом з нижніми зубами і скористайтеся будь-яким ножем, щоб проштрикнути і продовбати м’яке піднебіння і проникнути в черепне склепіння. Якщо захочете, можете перевернути череп і всістися довкола нього, зачерпуючи мозок ложкою, мов різдвяний пудинг.
На хвилину запанувала мертва тиша, яку порушували тільки шум вітру і стогін, тріск та скрипіння криги.
— Чи є ще охочі покинути завтра табір? — голосно запитав капітан Крозьє.
Рувим Мейл, Роберт Сінклер і Самуель Хані — баковий старшина з «Терору», фор-марсовий старшина з «Еребуса» і коваль з «Терору» відповідно — вийшли наперед.
— Ви підете з Гіккі та Ходжсоном? — запитав Крозьє. Він не дозволив собі виказати, наскільки був вражений.
— Ні, сер, — відповів Рувим Мейл, похитавши головою. — Ми не з ними. Але ми хочемо спробувати повернутися на «Терор».
— Шлюпка нам не потрібна, сер, — сказав Сінклер. — Ми спробуємо пройти суходолом. Перетнути острів. Може, нам трапляться песці чи якась інша звірина, що мешкає в глибині острова, далеко від моря.
— Вам буде складно орієнтуватися на місцевості, — сказав Крозьє. — Компаси тут допомагають, як мертвому припарка, а я не можу віддати вам свого останнього секстанта.
Мейл похитав головою.
— Не переймайтеся, капітане. Ми користуватимемося зчисленням шляху. Якщо більшу частину часу цей сраний вітер дутиме нам у мордяку — перепрошую за такі слова, сер, — отже, ми тримаємо правильний курс.
— Я був матросом, перш ніж стати ковалем, сер, — сказав Семуель Хані. — Ми всі моряки. Якщо нам не судилося померти у морі, можливо, нам вдасться померти бодай на борту нашого корабля.
— Гаразд, — сказав Крозьє, звертаючись до всіх моряків, що все ще стояли там, і намагаючись говорити так, щоб його голос почули і в наметах. — Ми зберемося після шести склянок і розділимо всі корабельні сухарі, що в нас залишилися, а також спиртне, тютюн та іншу провізію. Порівну на кожного. Навіть на тих, хто був прооперований вчора і сьогодні. Всі побачать, що ми маємо, і кожен отримає рівну частку. Відтепер кожен з вас — крім тих, кого годує і доглядає доктор Гудсер, — сам визначатиме свій денний раціон.
Крозьє холодно подивився на Гіккі, Годжсона та їхню групу.
— А ви — під наглядом містера ДеВо — готуйте свою пінасу. Ви вирушите завтра на світанку, а до того часу я не хочу бачити ваших мармиз, крім як під час розподілу спорядження і харчів після шести склянок.