Крозьє навіть не глянув на неї.
— Ти жалюгідний покидьок. Нікчема — і завжди був нікчемою.
Обличчя Гіккі перекривилося так, наче місячне світло перетворювало його на якусь нелюдську істоту. Тонкі губи розтяглися, й вишкірилися дрібні зуби — таку жахливу гримасу можна було побачити у жертв цинги в їхні останні години. Його очі були сповнені чимось більшим, ніж божевілля, чимось значно більшим, ніж проста ненависть.
— Магнусе, — сказав Гіккі, — задуши капітана. Повільно.
— Так, Корнеліусе, — відгукнувся Магнус Менсон і почовгав уперед.
Гудсер спробував кинутися навперейми йому, але Голдінг миттю схопив доктора однією рукою й приставив до голови рушницю, яку тримав у другій руці.
Крозьє не поворухнувся, поки велетень сунув до нього. Коли тінь Менсона нависла над ним і над Джорджем Гомпсоном, який тримав його, Томпсон трохи відступив, а Крозьє відхилився назад, а потім різко подався вперед, вивільнив ліву руку й сягнув нею до лівої кишені шинелі.
Голдінг ледь не натиснув на спусковий гачок рушниці й випадково не зніс Гудсерові голову — так перелякався, коли кишеня капітанської шинелі раптом вибухнула полум’ям і приглушений гуркіт двох пострілів прокотився над ними і відлунням відбився від торосів.
— Ох, — сказав Магнус Менсон, повільно піднімаючи до живота руки.
— Чорт забирай, — холоднокровно промовив Крозьє. Він ненавмисно вистрілив одразу з обох дул двозарядного пістоля.
— Магнусе! — закричав Гіккі й кинувся до велетня.
— Здається, капітан підстрелив мене, Корнеліусе, — сказав Менсон. Великий чолов’яга говорив спантеличено і трохи очманіло.
— Гудсере! — вигукнув Крозьє посеред цього замішання. Капітан крутнувся, вдарив Томпсона в пах коліном і вирвався. — Біжімо!
Лікар спробував. Він смикався, штовхався і вже майже вивільнився з хватки Голдінга, але тут молодий і дужий хлопець підсік його, повалив на сніг, щосили вперся коліном у спину й міцно притис до потилиці Гудсера дула рушниці.
Крозьє вистрибом мчав у тороси.
Гіккі спокійно взяв у Річарда Ейлмора рушницю, прицілився й вистрілив з обох дул.
Верхівка ропака розлетілася й осипалася саме в той момент, коли Крозьє впав на живіт, ковзнувши по кризі й власній крові. Гіккі віддав рушницю Ейлмору, розстебнув ґудзики Менсонової шинелі й жилета, розірвав сорочку й бурне спіднє велета.
— Веди сюди того довбаного хірурга, — звелів він Голдінгу.
— Мені не дуже боляче, Корнеліусе, — сказав Магнус Менсон. — Швидше лоскітно.
Голдінг стусанами підштовхував до них Гудсера. Хірург одягнув окуляри й оглянув два кульові отвори.
— Я не певен, але мені здається, що дрібнокаліберні набої не пробили підшкірного жиру містера Менсона, не кажучи вже про шар м’язової тканини. Швидше за все, ми маємо справу лише з двома невеличкими поверховими ранами. Тепер я можу оглянути капітана Крозьє, містере Гіккі?
Гіккі засміявся.
— Корнеліусе! — крикнув Ейлмор.
Крозьє, залишаючи за собою кривавий слід і клапті верхнього одягу, став навколішки й порачкував до торосів з їхніми густими тінями. Потім він важко звівся на ноги і, хитаючись мов п’яний, побрів до крижаних башт.
Голдінг захихотів і підняв рушницю.
— Ні! — вигукнув Гіккі.
Він висмикнув з кишені свого бушлата великий капсульний пістоль Крозьє й старанно прицілився.
За двадцять футів від торосів Крозьє озирнувся назад через пошматоване плече. Гіккі вистрілив.
Куля закрутила Крозьє довкола себе, й він гепнувся на коліна. Його тіло осіло, але він, напружуючи сили, вперся рукою в кригу, намагаючись підвестися.
Гіккі зробив п’ять кроків уперед і знову вистрілив.
Крозьє відкинуло на спину, він лежав розпластаний з піднятими догори колінами.
Гіккі зробив ще два кроки, прицілився й знову вистрілив. Одна нога Крозьє смикнулася й завалилася набік, коли куля роздробила колінну чашечку чи розірвала м’язи під нею. Капітан не видав ні звуку.
— Корнеліусе, солоденький, — заскиглив Магнус Менсон тоном дитини, у якої з’явилася вавка. — Мій живіт починає боліти.
Гіккі підбіг до нього.
— Гудсере, дайте йому щось від болю.
Лікар кивнув. Коли він заговорив, голос його звучав дуже тихо, дуже напружено і водночас дуже стримано.
— У мене із собою ціла пляшка доверового порошку, зробленого переважно з витяжки рослини кока, який іноді звуть кокаїном. Я дам його Менсону. Весь порошок, якщо бажаєте. Разом з настоянкою кореня мандрагори, опієм та морфіном. Це вгамує найсильніший біль, — він поліз до своєї медичної сумки.