Гіккі підняв пістоль й прицілився в ліве око лікаря.
— Якщо ти тільки напоїш Магнуса чимось не таким або витягнеш зі своєї сумки скальпель чи якесь інше лезо, то, присягаюся Богом, я відстрелю тобі яйця і не дам померти, доки ти їх не з’їси. Зрозумів, лікарю?
— Зрозумів, — сказав Гудсер. — Але я чиню так, як велить мені клятва Гіппократа. — Він витягнув із сумки пляшечку з ложкою і налив у неї невелику порцію рідкого морфіну. — Випийте це, — сказав він гігантові.
— Дякую, докторе, — промовив Магнус Менсон. Він голосно сьорбнув ліки.
— Корнеліусе! — закричав Томпсон, вказуючи рукою.
Крозьє зник. Кривава смуга тяглася в тороси.
— Трясця ж його матері, — сказав помічник купора, зітхаючи. — Із цим засранцем більше клопоту, ніж він того вартий. Дікі, ти перезарядив рушницю? — Сам Гіккі саме перезаряджав пістоль.
— Так, — сказав Ейлмор, піднімаючи рушницю.
— Томпсоне, візьми запасну рушницю, яку я приніс, і залишайся тут з Магнусом та лікарем. Якщо добрий доктор зробить що-небудь, що тобі не сподобається — хоча б пердне, — відстрель йому яйця.
Томпсон кивнув. Голдінг захихотів. Гіккі зі своїм пістолем і Голдінг та Ейлмор з рушницями повільно рушили вперед, проминули освітлений місяцем відкритий простір, а потім, пересуваючись вервечкою, сторожко увійшли в ліс торосів, що відкидали густі тіні.
— Боюся, що тут його буде важко знайти, — прошепотів Ейлмор, коли вони ступили в крижаний ліс, помережаний смугами світла й темряви.
— Не думаю, — сказав Гіккі й вказав на широкий кривавий слід, який тягнувся прямо вперед до крижаних колон, як телеграфний код з чорних крапок і тире між тінями.
— Маленький пістолет усе ще в нього, — прошепотів Ейлмор, обережно пересуваючись від ропака до ропака.
— Срав я на нього і на його маленький пістолет, — сказав Гіккі, рішуче крокуючи вперед, ослизаючись на крові й кризі.
Голдінг гучно загиготів.
— Срав я на нього і на його маленький пістолет, — сказав він наспівуючи і знову зареготав.
Кривавий слід урвався через сорок футів біля краю чорної полиньї. Гіккі кинувся вперед і витріщився на неї, де горизонтальні патьоки крові переходили у вертикальні смуги, які тяглися вниз прямовисною восьмифутовою стіною крижаної плити і зникали у воді.
— А хай йому біс! — закричав Гіккі, бігаючи туди-сюди. — Я хотів всадити останню кулю в нікчемну королівську мармизу Великого-і-Пихатого, дивлячись йому прямо в очі. Чорти б його взяли! Він мене позбавив цього задоволення.
— Погляньте-но, містере Гіккі, сер, — захихотів Голдінг.
Він показував пальцем на щось схоже на людське тіло, яке долілиць плавало у темній воді.
— Це всього лише паскудна шинель, — сказав Ейлмор, який обережно вийшов з тіні з рушницею напоготові.
— Усього лише паскудна шинель, — повторив Роберт Голдінг.
— Отже, він там, унизу, мертвий, — сказав Ейлмор. — Забираймося звідси, перш ніж ДеВо або ще хтось припреться на звук пострілів. Дорога назад, до нашої стоянки, займе два дні, а нам ще треба розчленувати тіла, перш ніж вирушати.
— Ще ніхто нікуди не йде, — сказав помічник купора. — Можливо, Крозьє все ще живий.
— Весь продірявлений і без шинелі? — здивувався Ейлмор. — Подивися на цю шинель, Корнеліусе. Постріл розніс її на шмаття.
— Він усе ще може бути живий. Ми маємо переконатися, що він мертвий. Можливо, його тіло спливе на поверхню.
— І що ти збираєшся робити? — запитав Ейлмор. — Стріляти в мертве тіло?
Гіккі різко розвернувся й вирячився на матроса, примусивши набагато вищого Ейлмора позадкувати.
— Так, — сказав Корнеліус Гіккі. — Саме це я і збираюся робити.
Звертаючись до Голдінга, він наказав:
— Приведи сюди Томпсона, Магнуса та лікаря. Ми прив’яжемо доктора до одного з цих торосів, тимчасом як Ейлмор, Томпсон і я обшукуватимемо все довкола, а ти наглядатимеш за Магнусом і розрізатимеш Лейна і Годдарда на невеликі шматки, щоб їх зручно було нести.
— Я розрізатиму їх? — вигукнув Голдінг — Ви ж казали мені, що саме для цього ми схопимо Гудсера, Корнеліусе. Він має розчленовувати трупи, а не я.
— Надалі Гудсер потрошитиме мертвяків, Боббі, — відповів Гіккі. — А сьогодні це доведеться зробити тобі. Ми не можемо довіряти докторові Гудсеру… поки не відведемо його до наших людей і не опинимося за багато миль звідсіля. Будь гарних хлопцем — приведи доктора й прив’яжи його до тороса, міцно, своїми найнадійнішими вузлами, і скажи Магнусу притягти сюди трупи, щоб ти зміг узятися до справи. Прихопи ножі з лікарської сумки, а також сікачі та столярну пилку, які я приніс у мішку.