Сайленс не оберталася. Він бачив лише тильний бік її каптура й опушку з хутра білого ведмедя, що виблискувала в примарному світлі зірок. Він ніяк не міг утямити, як вона знаходить шлях у цій темряві або як така тендітна дівчина може так легко тягнути сани з ним та іншим вантажем.
Вони тихо ковзали все далі й далі, до огорнутих пітьмою крижаних нетрів попереду.
62 КРОЗЬЄ
Седна на дні моря вирішує, чи посилати тюленів на поверхню, щоб їх вполювали інші тварини та Справжні Люди, але зрештою тюлень сам вирішує, дозволяти себе вбивати чи ні.
У певному сенсі тюлень лише один.
Тюлені — як Справжні Люди, кожен має дві душі: минущу душу, яка помирає разом з тілом, і невмирущу душу, яка полишає тіло в час смерті. Ця перша душа, tarnic, має вигляд маленької бульбашки повітря та крові, яку кожен мисливець може знайти у нутрощах тюленя, і форму самого тюленя, тільки набагато зменшеного.
Коли тюлень помирає, його невмируща душа покидає тіло і в такому самому вигляді вселяється в дитинча тюленя, що є нащадком того тюленя, який вирішив дозволити зловити і з’їсти себе.
Справжні Люди знають, що мисливець упродовж свого життя багато разів ловитиме й убиватиме того самого тюленя, чи моржа, чи ведмедя, чи пташку.
Так само стається з безсмертною душею будь-кого зі Справжніх Людей, коли минуща душа помирає разом з тілом. Inua — невмируща душа, — що зберегла всі свої спогади й навички, тільки приховавши їх, переселяється до хлопчика чи дівчинки з роду померлого. Це одна з причин, чому Справжні Люди ніколи не карають своїх дітей, хай би якими бешкетними або нахабними вони росли. Бо крім дитячої душі в цій дитині пробуває також inua дорослого — батька, дядька, діда, прадіда, матері, тітки, бабці або прабабці з усією їхньою мисливською чи шаманською мудрістю або ж мудрістю проводиря племені, — докоряти якій не можна.
Тюлень не здається на ласку першому-ліпшому мисливцю з племені Справжніх Людей. Мисливець повинен був його здолати — не тільки завдяки своїм хитрощам, вправності та спритності, але також завдяки власній відвазі й inua.
Ці inua — душі Справжніх Людей, тюленів, моржів, ведмедів, карибу, пташок, китів — існували у вигляді духів ще до того, як постала Земля, а Земля дуже давня.
У перші часи всесвіту Земля була диском, що плавав під небесами, спертими на чотири колони. Під Землею було місце темряви, де жили духи (і де більшість живе понині). Тієї пори Земля майже весь час була покрита водою, і її не населяли жодні людські істоти — ні Справжні Люди, ні інші, — аж поки з-під пагорбів на ній не виповзли двоє чоловіків, Aakulujjuusi та Uumaaniirtuq. Вони стали першими з племені Справжніх Людей.
У ту добу не було ні зірок, ні місяця, ні сонця, тож тим двом людям та їхнім нащадкам доводилося жити й полювати у суцільній темряві. Оскільки тоді ще не було шаманів, які б наставляли Справжніх Людей, людські істоти були безпомічними й могли полювати тільки на дрібних тварин — зайців, білих куріпок й інколи воронів, — і вони не знали, як треба правильно жити. Єдиною прикрасою, яку вони час від часу носили, був aanguaq — амулет, зроблений з панцира морського їжака.
У ті прадавні часи до двох чоловіків на Землі приєдналися жінки (вони вийшли з льодовиків, так само як чоловіки вийшли з надр Землі), але вони були безплідними і весь час блукали берегом, вдивляючись у море або копаючись у землі в пошуках дітей.
Друга доба всесвіту настала після довгої та жорстокої боротьби між лисицею і вороном. Тоді виникли пори року, а потім життя і смерть як такі; невдовзі після появи пір року розпочалася нова ера, коли минуща душа людської істоти почала помирати разом з тілом, а inua — невмируща душа — стала переселятися в інше тіло.
Тоді шамани пізнали деякі таємниці світобудови й почали навчати Справжніх Людей правильно жити, створивши закони, які забороняли кровозмішення, шлюби з представниками інших родів, вбивства чи інші вчинки, які суперечили Порядку Речей. Шамани також були здатні бачити минуле, навіть таке далеке, коли ще Aakulujjuusi та Uumaaniirtuq не з’явилися з надр Землі, й почали пояснювати людським істотам походження великих духів всесвіту — inuat — таких як Душа Місяця, або Naarjuk, Душа власне свідомості, або Sila, Душа Повітря, що є наймогутнішою з усіх прадавніх стихій; саме Сайла створила життєву силу, якою наділила всі речі світу, а коли вона гнівається, то насилає хуртовини й шторми.