Інші джерела, до яких я часто звертався: «В’язні Півночі: Портрети п’яти арктичних безсмертних» П’єра Бертона (Керролл & Графф, 2004); «Дев’яносто градусів північної широти: Пошуки Північного полюса» Фергюса Флемінга (Гров Пресе, 2001); «Останній рейс „Карлук“: Спогади вцілілих в арктичній катастрофі» Вільяма Лайрда МакКінлі (Сент Мартінс Гріффін Едішн, 1976); «Море слів: Лексикон з примітками до Моряцьких казок Патріка О’Брайана» Діна Кінга (Генрі Гольт & Ко, 1995); «Льодовий лоцман: Приречений рейс „Карлук“, 1913» Дженніфер Нівен (Гіперіон, 2000); «Веслування вздовж широти: подорожі вздовж берегів Арктики» Джілла Фредстона (Норз Пойнт Пресе, відділення Фартар, Штраус і Гірокс, 2001); «Фатальні і трагічні береги: Історія Чарльза Френсіса Холла, дослідника» Чонсі Луміса (Сучасна бібліотека, Пейпербек Едішн, 2000); «Кришталева пустеля: Влітку в Антарктиці» Девіда Дж. Кемпбелла (Марінер Букс, Хаугтон Міффлін, 1992); «Край Землі: Перегони Скотта й Амундсена до Південного полюса» Роланда Хантфорда (Сучасна Бібліотека, 1999); «Північ проти ночі: Спіритична Одіссея в Арктику» Алвага Сімона (Бродвей Букс, 1998); «У країні Білої Смерті: Епічна повість вцілілого в Сибірській Арктиці» Валер’яна Альбанова (Сучасна Бібліотека, 2000); «Край Землі: Подорожі до Антарктики» Пітера Метьюссена (Нейшнл Географік, 2003); «Фатальний прохід: Історія Джона Рея» Кена МакГугана (Керрол & Граф, 2001); «Найгірша подорож у світі» Епслі Черрі-Гаррарда (Нейшнл Географік, 1992 та 2000) та «Шеклтлон» Роланда Хантфорда (Фосетт Колумбін, 1985).
Інші довідкові джерела, які стали мені в пригоді: «Інуїти» Ненсі Бонвіллейн (Челсі Хауз Публікейшнс, 1995); «Ескімоси» Кай Біркет-Сміт (Кроун, 1971); «Четвертий світ» Сема Холла (Кнопф, 1987); «Древня земля: Священний Кит — Інуїтське полювання та ритуали» Тома Ловенштейна (Фарра, Штраус і Гірокс, 1993); «Іглу» Шарлотти і Девіда Юе (Хаугтон Міффін, 1988); «Через Арктику» Джоанатана Вотермана (Кнопф, 2001); «Мисливці полярної Півночі: Ескімоси» Ернеста С. Бурша мол. (Юніверсіті Оклахома Пресс, 1988) та «Інуїт: Коли слова набувають форми» Раймонда Броссо (Едішнс Гленат, 2002).
Моя щира подяки Карен Сіммонс, що знаходила… і повертала… більшість з цих джерел.
Інтернет-джерел забагато для того, щоб усі їх перерахувати, але серед них були:
The Aujaqsquittuq Project: Documenting Arctic Climate Change; Spiritism On Line; The Franklin Trial; Enchanted Learning: Animals — Polar Bear (Ursus maritimus); Collections Canada; Digital Library Upenn; Radiworks.cbe; Wordgumbo — Canadian Inuit-English Dictionary; Alaskool English to Icupia; Inuktitut Language Phrases; Darwin Wars; Cangeo.ca Special Feature — Sir John Franklin Expedition; SirJohnFranklin.com.
Інтернет був основним моїм шляхом доступу до першорядних довідкових матеріалів, включаючи колекцію документів Френсіса Крозьє, зібрану Шотландським інститутом полярних досліджень Кембриджського університету; документи Софії Крекрофт (там само); листування Софії Крекрофт; Записки на спогад про Джейн Франклін. Там я також знайшов корабельні звіти й офіційні документи Британського Адміралтейства, Міністерства Військово-морських сил і Королівської морської піхоти; юридичні документи стосовно розслідування у справі продуктових поставок Ґолднера для потреб експедиції Франкліна з архівів Верховного королівського суду.
Корисні ілюстрації та мапи знайшлися в тогочасній періодиці: Harpers Weekly (квітень, 1851), The Athenaeum (лютий, 1849), Blackwoods Edinburgh Magazine (листопад, 1855) й низці інших видань.
Лист від доктора Гаррі Д. С. Гудсера до його дядька, датований 2 липня 1845 року, зберігається у фондах Королівського географічного товариства Шотландії й цитувався в книжці «Замерзлий у часі: Фатум експедиції Франкліна» Овена Бітті й Джона Гейгера.
І нарешті, висловлюю щиру подяку моєму агентові Річарду Куртісу; моєму першому видавцеві Майклу Меццо; моєму теперішньому видавцеві Рейгану Артуру і, як завжди, Карен та Джейн Сіммонс за їхню підтримку в реалізації мого задуму, а потім очікування на мене, поки я перебував у цій надзвичайно тривалій арктичній експедиції.