Та Сіммонсу, тобто американському письменнику Сіммонсу, важить не лише це. Його версія глобалізму, спільного для всіх знаменника — це ірраціональний морок і жах, із яким зіштовхнеться кожен, хто безапеляційно повірив у власні сили і вирушив у мандрівку в серце білоти, до основи основ. Морок та Жах, проте також і велетенський Айсберг, на якому можна дрейфувати, але яким не можна керувати. Айсберг, від масштабу і виду якого німієш і почуваєшся незатишно: і через відчуття крихкості та феноменальної неспівмірності (де я, а де Воно), і в силу неконтрольованого священного трепету.
Власне, саме це в ідеалі ми і маємо відчувати, читаючи «Терор»: страх і трепет. Вочевидь, десь так і працює справжня література.
Євгеній Стасіневич, літературний критик