— У будь-якому разі Ферр’є й Піклінгтону час заступати на вахту, — сказав лейтенант Гор. — Боббі, принеси мушкет з мого намету.
— Мені зручніше з рушницею, сер, — сказав Ферр’є.
— А я звик до мушкета, лейтенанте, — сказав дебелий морський піхотинець.
— Тоді беріть мушкета ви, Піклінгтоне. Перчити ці створіння дробом з рушниці — тільки їх розлютити.
— Так точно, сер.
Бест і Морфін, які помітно дрижали радше від холоду після двох годин на вахті, ніж від нервового напруження, сонно скинули черевики і заповзли у свої вже розстелені спальники. Рядовий Пілкінгтон і Боббі Ферр’є ледь втиснули свої розпухлі ноги в черевики, видобуті зі спальних мішків, і почовгали до ближніх крижаних торосів пильнувати.
Тремтячи усім тілом, уже не відчуваючи не тільки пальців на руках рук і ногах, але й носа та щік, Гудсер згорнувся клубочком у глибині свого спальника і став чекати на сон. А той все не приходив. Трохи більше ніж за дві години по тому другий помічник ДеВо віддав наказ вставати і згортати спальні мішки.
— У нас попереду важкий день, хлопці, — життєрадісно прокричав ДеВо.
Вони все ще були більше ніж за двадцять дві милі від узбережжя Землі Короля Вільяма.
11 КРОЗЬЄ
70° 05′ півн. шир., 98° 23′ зах. довг.
9 листопада 1847 року
Ви промерзли наскрізь, Френсісе, — сказав командор Фітцджеймс — Ходімте на корму в кают-компанію, ковток бренді вам не завадить.
Крозьє волів би віскі, але від бренді теж не відмовиться. Він пішов попереду капітана «Еребуса» вниз по довгому вузькому коридору до приміщення, яке раніше було персональною каютою капітана сера Джона Франкліна, а зараз стало чимось схожим на офіцерську кают-компанію на «Терорі» — бібліотеку, місце для збору офіцерської підвахти й, за потреби, кімнату для нарад. Крозьє подумав, як це шляхетно з боку Фітцджеймса, що після смерті сера Джона командор залишився у своїй маленькій каюті, переобладнавши просторе кормове приміщення для загальних потреб, яке часом слугувало ще й операційною.
Коридор був повністю темний, якщо не рахувати світла, що пробивалося з кают-компанії, а палуба була нахилена ще крутіше і в протилежному напрямку, ніж на «Терорі»: кренилася на лівий, а не правий борт, з диферентом на корму, а не на ніс.
І хоча кораблі були майже ідентичні за конструкцією, Крозьє так само помічав й інші відмінності. Корабель Її Величності «Еребус» мав якийсь інший, ніж «Терор», запах — окрім такого ж смороду лампової олії, немитих тіл, брудної одежі, куховарства, вугільного пилу, відер із сечею і парою від дихання матросів, що висіла в холодному темному повітрі, відчувалося ще щось. Чомусь «Еребус» смердів ще страхом і безнадією.
У кают-компанії два офіцери курили люльки, лейтенант Ле Вісконте і лейтенант Фейргольм, але обидва підвелися, кивнули двом капітанам і вийшли, закривши за собою розсувні двері.
Фітцджеймс відімкнув дверцята масивного буфета, витяг пляшку бренді і налив в одну з кришталевих склянок для води сера Джона добрячу порцію для Крозьє і трохи менше для себе. Серед усієї порцеляни та кришталю, що їх колишній начальник експедиції узяв на борт для свого та своїх офіцерів користування, не знайшлося коньячних бокалів. Франклін пив лише чай.
Крозьє трунок довго не розсмаковував. Він вихилив бренді трьома ковтками і дозволив Фітцджеймсу знову наповнити склянку.
— Дякую, що так швидко відгукнулися, — сказав Фітцджеймс. — Я сподівався на письмову відповідь, а не на особисті відвідини.
Крозьє насупився.
— Письмову відповідь? Я вже більше тижня не отримував від вас, Джеймсе, жодних повідомлень.
Фітцджеймс здивовано витріщився на нього.
— Ви не отримали повідомлення цього вечора? Близько п’яти годин тому я послав на ваш корабель рядового Ріда із запискою. Я думав, що він заночував у вас.
Крозьє повільно похитав головою.
— От дідько… — сказав Фітцджеймс.
Крозьє витягнув зі своєї кишені вовняну панчоху й поклав її на стіл. У яскравішому світлі лампи, що висіла на переділці, на ній не було видно жодних ознак насильства.
— Я знайшов її, коли йшов сюди. Ближче до вашого корабля, ніж до мого.
Фітцджеймс узяв панчоху й почав сумно її роздивлятися.
— Я запитаю матросів, можливо, вони її не впізнають, — сказав він.