— Я повернусь у більш слушний час, — затинаючись пробурмотів сер Джон і пройшов повз нас, і далі задкуючи.
Капітан сер Джон Франклін виглядав приголомшеним, але чи до цього спричинилася чуттєва первозданна нагота молодої жінки, чи щось інше, побачене ним у закутку лазарету, я не можу сказати. Він вийшов з операційної, не промовивши більше ні слова.
Наступної хвилини МакДональд попросив мене підійти. Дівчина — тобто молодиця, я вже згадував про це, бо науково доведено, що жінки в диких племенах досягають статевої зрілості набагато раніше, ніж юні леді в цивілізованих суспільствах, — знову вдягла свою широку парку і штани зі шкури котиків. Сам доктор МакДональд виглядав схвильованим, майже пригніченим, і коли я поцікавився в нього, в чому річ, він жестом попросив ескімоску відкрити рота. Потім він підняв ліхтаря і опукле дзеркало, щоб сфокусувати світло, і я побачив усе на власні очі.
Її язик було ампутовано біля кореня. Його обрубок, як я побачив — і МакДональд згодився зі мною, — був більш-менш достатнім для того, щоб вона могла ковтати і їсти більшість страв, але, звісно ж, артикуляція складних звуків, якщо можна назвати ескімоську мову складною в тому чи тому сенсі, була поза її можливостями. Шрам був давній. Це сталося, очевидно, давно.
Правду кажучи, я з жахом відсахнувся від дикунки. Хто зробив це з маленькою дитиною — і навіщо? Але коли я вжив слово «ампутація», доктор МакДональд м’яко поправив мене.
— Подивіться ще раз, докторе Гудсер, — сказав він пошепки. — Це не акуратна хірургічна ампутація, навіть здійснена таким грубим інструментом як кам’яний ніж. Язика у бідної дівчинки відкусили, коли вона була ще малям, — і так близько до кореня, що вона у жодному разі не могла зробити цього сама.
Я на крок відступив від жінки.
— У неї ще є якісь каліцтва? — запитав я латиною за давньою звичкою. Я читав про варварські звичаї, які побутують на Чорному континенті та серед магометан, де їхні жінки піддавалися жорстокому обрізанню — пародія на єврейський звичай обрізання хлопчиків.
— Ні, більше жодних, — відповів МакДональд.
Принаймні тепер я, здається, зрозумів, чим були спричинені раптова блідість і очевидний шок сера Джона, але коли я запитав МакДональда, чи поділився він цією інформацією з нашим командором, лікар запевнив мене, що ні. Сер Джон просто увійшов у закуток, побачив ескімоську дівчину без одягу й одразу вийшов, трохи збуджений.
Потім МакДональд почав ділитися зі мною результатами свого побіжного огляду нашої полонянки, чи то гості, коли нас перебив лікар Стенлі.
Моєю першою думкою було, що помер старий ескімос, але виявилося, що ні, і це було, правду кажучи, просто дивним. Прийшов матрос і передав мені наказ з’явитися до сера Джона та решти капітанів з рапортом.
Можу сказати, що сера Джона, командора Фітцджеймса і капітана Крозьє розчарував мій рапорт про обставини смерті лейтенанта Гора, і хоча іншого разу це мало б прикро вразити мене, цього дня — мабуть, через мою величезну втому і психологічні зміни, що сталися зі мною під час походу з партією лейтенанта Гора, — я не надто переймався розчаруванням свого начальства.
Передовсім я доповів про стан помираючого ескімоса і про загадковий факт відсутності язика у дівчини. Троє капітанів пошепки обмінялися думками з цього приводу, але запитання поставив тільки капітан Крозьє.
— Ви не знаєте, навіщо таке зробили з нею, докторе Гудсер?